8 вересня – святих мучеників Адріана і Наталії

adrian_i_natalia-058 вересня Церква прославляє небесних покровителів християнського шлюбу — святих мучеників Адріана і Наталію та інших 23-ох, котрі з ними постраждали близько 305–311 років.

Адріан і Наталія були щасливою подружньою парою – і це незважаючи на те, що Адріан був язичником. Проте Наталія щиро молилася про навернення коханої людини.

У любові і злагоді подружжя прожило рік. Тим часом у Нікомідії тривали переслідування християн, ініційовані імператором Максиміаном Галерієм.

Якось в одній печері було затримано 23 сповідники віри в Господа Іісуса Христа. Усіх було приведено на допит до судової палати, начальником якої був саме Адріан. Спостерігаючи мужність християн, Адріан запитав їх: «Якої ж винагороди чекаєте ви від свого Бога за мучеництво?» На що почув: «Такої винагороди, якої ми не можемо описати, а розум твій не в змозі збагнути, адже не бачило того око, не чуло вухо, і не находило на серце людині, що приготував Бог тим, хто Його любить»…

Почувши ці слова, Адріан відчув велике натхнення та несподівано виголосив: «Запишіть і мене разом з цими людьми, бо і я – теж християнин…» Навіть сам імператор намагався переконати Адріана «не робити дурниць» та зректися своїх слів, але начальник імперської судової палати з честю витримав усі знущання й знову непохитно сповідував свою віру в Іісуса Христа. Відпущений з в’язниці додому на декілька днів під чесне слово, Адріан свідомо повернувся назад, повністю усвідомлюючи, що на нього чекає.

А Наталія, дізнавшись, що Адріан страждає за Христа, вмовляла чоловіка не зрікатися Господа. Побачивши таку мужність, Адріан звернувся до Наталії зі словами: «Блаженна й ти серед жінок, кохана моя дружино. Ти рівна мученикам, хоча й не терпиш тортур». Всі в’язні були страшенно знесилені муками, тому Максиміан наказав перед стратою побити тільки Адріана воловими жилами по животі. Полилася кров, живе тіло відпадало від кісток, але нестерпні муки лише додали сили – з уст і серця мученика лилася молитва. Ледь живого Адріана знову віднесли у в’язницю, а свята Наталія йшла слідом за ним. А коли імператор заборонив впускати жінок у в’язницю, щоб морально не підтримували своїх мужів, Наталія постригла волосся і, одягнувшись в чоловічий одяг, перебувала біля свого мужа. Перед стратою Адріана вона попросила: «Коли побачиш Господа, умоли Його, щоб мене не видали силою заміж за іншого…» І під час мучеництва свого коханого чоловіка Наталія перебувала поруч із ним, підтримуючи його до останньої миті.

Врешті імператор наказав важким молотом поламати кості на руках і ногах всім мученикам. Тіла святих мучеників хотіли спалити. Але піднялася страшна буря і розпалена піч, де мали спалити тіла, погасла. Більшість мучителів були вбиті блискавкою з неба. Свята Наталія взяла собі руку свого мужа святого Адріана і зберігала вдома. Тіла святих мучеників імператор таки наказав спалити, але християни вночі викупили їх і перевезли таємно до Візантії, де і захоронили.

А вже невдовзі один можновладець домігся  дозволу імператора на привабливий з усіх боків шлюб з багатою та вродливою вдовою. Проте цьому весіллю відбутися вже не судилось: Наталія, зберігаючи вірність своєму чоловікові, прийшла до нього на могилу, де Господь прийняв її страдницьку душу до Себе та знову з’єднав подружжя. На цей раз – вже назавжди.

Святі Адріан і Наталія, пам’ять яких ми звершуємо нині, нагадують усім крізь століття: справжнє християнське подружжя – це мала Церква. І якщо жива віра об’єднує усіх її членів – ніякі спокуси світу цього не в змозі її подолати.

За матеріалами порталу «Православ’я в Україні», переклад ігумена Германа (Кулакевича)

Переглядів: 251

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *