Проповідь на причту про безумного багача

Во ім’я Отца і Сина і Святого Духа!

 Сьогодні під час богослужіння ми чули причту про людину, яка назбираючи багато багатства, сказала собі, – їж пий веселись, адже цього багатства вистачить тобі на все твоє життя. У відповідь на це Господь йому сказав, безумець, цієї ночі ти помреш, і кому залишиш те що маєш.

 Звичайно, з Святого письма ми знаємо багато випадків, коли люди мали багатство і це не заважало їм благочестиво жити. Наприклад праведний Іов, маючи величезну кількість багатства, ще в старому заповіті, виконував всі добродії. Також Авраам, Давид, Соломон та багато інших праведників, яким багатство не заважало досягнути Царства Небесного.

 Отже не багатство зробило цього багача безумним. Безумним його зробило неправильне відношення до багатства. Він говорить до себе, їж пий веселись, адже цього багатства тобі вистачить на довго. З цих слів ми бачимо, що для нього багатство було способом задовольнити свої потреби, свої страсті. Звичайно він міг те багатство, використати по інакшому, наприклад, бачачи кого себе бідних, допомагати їм. Але він не знав нічого більше крім власного задоволення. Саме це зробило його безумним.

 І в наш час багато людей поводять себе нічим не краще за того багача. Не маючи бажаного матеріального достатку такі люди, вимушені постійно собі в чомусь відмовляти. Задовольняючи якусь одну потребу, вони вимушені відмовити собі в чомусь іншому. І саме це, на їх погляд є основною проблемою життя, а вихід з такого положення є ціллю і смислом їхнього життя. І цей вихід такі люди бачать в багатстві, тоді, забуваючи про все вони перетворюють своє життя в постійний пошук багатства, бажаючи через нього задовольнити всі свої страсті одночасно, і тільки хвороби, біди і смерть змушують їх іноді задумуватись над безглуздістю такого шляху. Саме тому Господь, у відповідь на самонадійність багача, нагадує йому про смерть. Багатством можна вирішити багато проблем, але воно ще ніколи не врятувало когось від смерті та суда Божого. В іншому місці Господь заповідає нам не збирали собі скарби на землі, тому що де будуть скарби наші там буде і серце наше. Там будуть і думки і переживання наші. І чим більше ми будемо трудитись, збираючи багатство на землі, тим більше ми будемо боятись смерті. І смерть для нас дійсно буде кінцем нашого життя, в якій ми втратимо все, над чим ми трудились. Справжні ж віруючі, які в своєму земному житті старались жити по заповідям, роблячи справи любові пам’ятаючи про смерть і загробне життя, для таких смерть буде не кінцем а початком справжнього життя з Богом, в царстві небесному, для якого вони і трудились у цьому житті.

 Ще однією проблемою багатства, для тих, хто до нього прагне є неправильне розуміння стану багатої людини. Прагнучи до багатства, люди вимушені постійно переживати, думати, хвилюватись за це, і в наслідок цього, в таких людей складається враження, що в багатстві вони отримають спокій. Але з цієї притчі ми бачимо, що це не так. Отримавши багатство, безумний багач каже, – що мені робити? Блаженний Феофелакт Болгарський, пояснюючи це місце, говорить що бідна людина, задає собі теж саме питання, що мені робити? Мені нема на що купити хліба. І багач, маючи безліч багатств говорить, – що мені робити, щоб воно не пропало, як мені його зберегти? З цього ми бачимо що в багатстві спокою немає і багач переживає не менше, а можливо і більше за бідного.

 Тому братія і сестри. Усвідомлюючи це все, будемо пам’ятати про смерть, Пам’ятати про суд Божий, і жити так, щоб на Страшному Суді ми почули голос Божий, – Прийдіть благословенні Отця Мого, наслідуйте царство, уготоване вам від створення світу. Амінь.

Юров Антонін

Переглядів: 163

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *