3 грудня — пам’ять преподобного Григорія Декаполіта

ih3830Григорій Декаполіт народився в м. Іринополь в Ісаврійському Декаполісі у благочестивій християнській сім’ї. З восьми років навчався грамоті, ще в юності добре вивчив Слово Боже. Коли Григорій досяг повноліття, батьки мали намір одружити його, але він таємно пішов в пустельний монастир і прийняв там чернецтво. Тим часом помер його батько, Сергій. Овдовіла мати, після довгих пошуків сина, не тільки не докоряла, але й схвалила його намір присвятити своє життя чернечим подвигам. Попросила тільки, щоб Григорій перейшов до іншого монастиря, де подвизався його брат. Підкоряючись волі матері, майбутній преподобний переселився туди. Пізніше з’ясувалося, що настоятель тутешньої обителі — іконоборець; як гарячий ревнитель православ’я, Григорій викрив його перед усіма. Розлючений настоятель жорстоко побив святого, після чого Григорій перейшов в інший монастир, ігуменом якого був родич його матері, Симеон. Проживши там близько 14-ти років, преподобний Григорій попросив благословіння оселитися у відокремленій келії. Настоятель, передбачивши благий намір, виділив йому для подвигів печеру в глибокій прямовисній ущелині. Святий почав там подвизатися. Його не стільки знічував людський поговір, скільки турбували нескінченні напади демонських полчищ, що намагалися прогнати аскета із печери. Святий Григорій залишався невразливим і нічого не боявся. Незабаром Господь сподобив Свого вірного угодника чудесного видіння: Григорію явилося з неба ясне світло із невимовними пахощами, яке наповнило печеру. Про це диво святий розповів настоятелю, той запевнив подвижника, що це Божественне світло прожене Своїми пахощами смертоносний сморід лукавого духа.
Невдовзі Григорій отримав наказ від Господа мандрувати з проповіддю Євангелія. Залишивши печеру, преподобний вирішив йти в Константинополь, що у той час був охоплений іконоборчою єрессю. Піклуючись про чистоту православ’я, святий мав намір виступити на захист віри. Але промислом Божим вийшло інакше: святому Григорію судилося провести у мандрах решту життя. Дорогою до столиці він зупинився перепочити в Регії. Місцеві лихварі, побачивши, що преподобний нічого не має, дали йому трохи золота. Святий же, хоча й не знав жертводавців, прозрів, що гроші ці отримані неправдою. Він викрив винних, а золото повернув.
Залишивши Регій, святий вирушив до Риму. Дорогою, недалеко від берега, один із подорожуючих випав за борт судна. Святий Григорій силою своєї молитви виніс його на землю і врятував від неминучої загибелі. Прибувши в Рим, преподобний оселився у відокремленій келії, і ніхто не знав про нього. Але після зцілення біснуватого таємне перебування у місті стало неможливим, римляни стали шанувати Григорія, як святого. Надмірна увага з боку містян змусила преподобного піти геть.
Одного разу, подорожуючи, він зустрів військо сарацинів. Воїн напував біля колодязя коня і, коли підійшов святий, заніс списа, щоб убити його. Раптом рука нападника зависла в повітрі так, що він не зміг опустити її. Тоді воїн пішов за преподобним, благаючи прощення. Святий, доторкнувшись до руки, зцілив його.
Нарешті Григорій прибув до Солунь і оселився в монастирі святого Міни. Коли він відчував нездоланний голод, то виходив з церкви і просив у кого-небудь їжі. Відчувши, що не годиться харчуватися від чужої праці, святий зважився перебувати в храмі без їжі доти, поки Господь не пошле йому допомогу згори. І Господь не залишив Свого вірного раба: одна боголюбива вдова щодня стала приносити йому їжу. Одного разу вночі святому Григорію явився у видінні ангел Господній, який вручив йому полум’яний меч для відсікання від Церкви єретичних мудрувань, а від серця — гріховних пристрастей. Іноді під час молитви преподобний удостоювався чути ангельський спів. Так святий Григорій наблизився до часу свого відходу із земного життя. Тяжко захворівши падучою, він лежав нерухомо на одрі і молився Богу, щоб Він замінив йому цю хворобу іншою. Господь послав ще тяжчу недугу — його тіло сильно роздулося, але, незважаючи на це, святий із великими зусиллями дістався Константинополя, щоб виступити проти іконоборчої єресі. З собою Григорій привів двох учнів: Йосипа та Іоанна. Першого він незабаром послав у Рим до папи Лева III, щоб просити у нього захисту від гоніння на святі ікони. Посланець дорогою був захоплений підкупленими імператором-іконоборцем Левом Вірменином морськими розбійниками і ув’язнений на Кіпрі. Йосипу не судилося більше побачити в живих свого великого вчителя — невдовзі преподобний Григорій відійшов до Господа. За дванадцять днів до смерті він передбачив день своєї кончини і звелів відвести себе в будинок прочан, де тихо помер. І після смерті святий не переставав допомагати стражденним: від його мощей багато хворих отримували зцілення.
Сьогодні відомо кілька місць, де зберігаються мощі преподобного Григорія Декаполіта: румунський монастир Бистриця, Благовіщенський собор московського Кремля (рука святого), частка мощей знаходиться в Кійскому хресті патріарха Никона. В іконографії Григорій Декаполіт зображується відповідно до чину прославлення — у чернечих одежах: в мантії, схимі, з аналавом, із непокритою головою.
Підготовано за матеріалами pravoslavnayadrujba, переклад — ігумен Герман (Кулакевич)

Переглядів: 55

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *