Торжество православ’я

Неділя Торжества Православ’я пов’язана з VII Вселенським Собором 787 року, що остаточно встановив у Православній Церкві шанування ікон після тривалого періоду іконоборства. Саме свято виникло в 843 році і було присвячене остаточній перемозі над єрессю іконоборства. Тим самим, у Церкві закінчився період вироблення христологічного богослов’я (православного вчення про Христа), і ікона тут стала останнім зримим свідченням реальності Боговтілення. З тих пір відзначати Торжество Православ’я стали в першу неділю Великого посту, оскільки найперше його святкування в 843 році випало саме на першу великопісну неділю.
Приблизно до XI століття в Церкві склався і особливий чин Торжества Православ’я. В його богослужбових текстах прославляється торжество Церкви над усіма коли-небудь існуючими єресями, повторюються постанови семи Вселенських соборів, а також проголошується анафема тим, хто перед Православною Церквою вчинив тяжкі гріхи. В цьому чині також стверджується справжнє прославлення Бога, згідно з ученням Церкви.
Звичайно, і зараз є реальні вірування, що ми можемо назвати єретичними, оскільки зародилися відокремлено від Церкви в силу інших догматичних, богословських уявлень їх творців. Але, очевидно, що на сьогоднішній день суперечка з ними для Православної Церкви особливої актуальності вже не має. Свого часу ці єресі були всередині Церкви і представляли для неї цілком реальну небезпеку, а сьогодні вони існують поза Нею. Таким чином, згадка про  єресі в Неділю Торжества Православ’я, швидше за все, несе в собі, переважно, історичне значення, але не практичне. Церква нагадує вірянам, що в її історії були періоди, коли всередині Її організму йшла інтенсивна, напружена полеміка, пов’язана, перш за все, з роботою людської думки. Сьогодні, як свідчить оточуючий нас світ, думка в цьому напрямку не працює, тому і поява нових серйозних єресей є малоймовірною.
Якщо говорити про духовний сенс свята для нас, простих вірян, для нашого духовного життя то, звичайно, Торжество Православ’я можна розуміти дещо ширше, не тільки в догматично-богословському сенсі. Коли людина ступає на шлях посту, намагаючись більше молитися і аскетично себе в чомусь обмежувати, то тут, як раз, торжество віри і починається.
Звичайно, ми можемо просто на словах декларувати своє православне віросповідання, але постійне життя в Христі, та неофітська ревність, з якою чимало вірян приступають до Великого посту (і якої, на жаль, не всім вистачає на весь піст) — ось це і можна вважати, свого роду, особистим Торжеством Православ’я. Це вже певний досвід людини, а не тільки згадка про події і догматичних суперечках в Церкві майже тисячолітньої давності.
У сучасних реаліях Торжество Православ’я треба також розуміти як якийсь особистий проміжний підсумок початку Великого посту, коли віруюча людина, справді, намагається жити так, як повинен жити християнин, із максимально можливим для себе старанням. Перш за все, людина більше молиться, бере участь у богослужіннях, слухає покаянний канон Андрія Критського… І всі ці зусилля, в підсумку, призводять до торжества особистого життя у Христі. Саме на цьому, як мені здається, і варто робити сьогодні акцент, а не на догматичних визначеннях, що, при цьому, безсумнівно, утверджують це свято.
Ми пам’ятаємо, що святом Торжества Православ’я завершується перший і один із найсуворіших тижнів Великого посту. Це не випадково, так само і в цілому — християнське життя приводить людину до радості. Єдиний і головний підсумок не тільки перших днів посту, але і всього життя християнина — це радість і мир у Святому Дусі. Якщо ми пройшли цей етап добре, більше молилися і менше грішили, постаралися утриматися від суперечок зі своїми ближніми і, навпаки, проявили свої хороші якості у ставленні до них, то підсумком цього всього буде справжня радість. Тоді і саме свято, в цьому випадку, ми зможемо назвати особистим Торжеством Православ’я.
Ну і, звичайно, варто пам’ятати про те, що всі седмиці і свята Великого посту мають між собою певний взаємозв’язок. Увесь піст, певним чином, драматично вибудуваний. У ньому є своя фабула, що постійно розвивається. Кожен проповідник може по-своєму розкрити логіку Великого посту, але, однозначно, що вона є. Це логіка полягає в духовному сходженні людини назустріч Світлу Пасхи, назустріч Самому Воскреслому Христу.

foma.in.ua, переклад — ігумен Герман (Кулакевич)

 

 

Переглядів: 749

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *