Перше (IV) і друге (452) обретіння глави святого Іоанна Предтечі

Після усікновення глави Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна, тіло його було поховано учнями в самарійському місті Севастії, а чесна глава прихована Іродіадою в безчесному місці. Благочестива Іоанна, дружина царського урядника Хузи (про неї згадує святий євангеліст Лука — Лк.8:3), таємно взяла святу голову, поклала її в посудину і поховала на Оливній горі — в одному з маєтків Ірода. Через багато років маєток цей перейшов у володіння побожному вельможі Інокентію, який став будувати там церкву. Коли копали рів для фундаменту, була знайдена посудина із чесною главою Іоанна Хрестителя. Інокентій дізнався про велич і значимість святині за явленим від неї благодатним знаменням. Так сталося Перше обретіння глави.

Інокентій зберігав її з великим благоговінням, але перед своєю смертю, боячись, щоб святиня не була зганьблена невірними, він знову заховав її у тому ж самому місці, де знайшов. Після його смерті церква прийшла в запустіння і руйнувалася.
У дні рівноапостольного царя Костянтина Великого († 337, пам’ять 21 травня), коли християнська віра стала процвітати, двом ченцям, які прийшли в Єрусалим на поклоніння святим місцям, двічі з’явився сам святий Предтеча і відкрив місце знаходження своєї чесної глави. Ченці відкопали святиню і, поклавши її в мішок з верблюжої вовни, пішли до себе додому. По дорозі вони зустріли незнайомого гончаря і дали йому понести дорогоцінну ношу, що обтяжувала їх. Не знаючи, що у нього за плечима, гончар спокійно продовжував шлях. Але йому з’явився сам святий Предтеча і велів бігти геть від недбайливих і ледачих ченців разом із тим, що було у нього в руках. Гончар сховався від монахів і забрав знахідку додому. Там із почестями зберігав чесну главу аж до останніх своїх днів. Перед смертю він запечатав її у водонепроникну посудину і передав сестрі. З тих пір чесна глава послідовно зберігалася побожними християнами, поки її володарем не став священик Євстафій, якого спокусила аріанська єресь. Тоді безліч недужих, які зцілилися від святої глави, завдячували своїм видужанням не Богу, а єретичному вченню, що проповідував священик. Коли його блюзнірство відкрилося, він був змушений тікати. Закопавши святиню в печері поблизу Емесси, єретик розраховував згодом повернутися і знову заволодіти нею для поширення псевдовчення. Але Бог не допустив цього. У печері поселилися благочестиві ченці, а потім на цьому місці виник монастир. У 452 році архімандриту цієї обителі Маркелові святий Іоанн Хреститель у видінні вказав місце перебування своєї чесної глави. Це обретіння стало святкуватися як Друге. Святиня була перенесена в Емессу, а потім до Константинополя.
Про пророка Іоанна Хрестителя Господь Ісус Христос сказав: «Між народженими від жінок не було (пророка) більшого Іоанна Хрестителя».

Іоанн Хреститель прославляється Церквою, як «ангел, і апостол, і мученик, і пророк, і свічар, і єдиний Христовий, і пророків печатка, і посередник старої і нової благодаті, і в народжених Пречесний, і світлий Слова глас».

За матеріалами сайту “Азбука віри”, переклав — ігумен Герман (Кулакевич)

 

Переглядів: 183

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *