Слово архімандрита Пимена (Воята) при нареченні у єпископа Дубенського, вікарія Рівненської єпархії (+відео)

Ваше Блаженство, Блаженніший Владико!
Ваші Високопреосвященства і Преосвященства,
Богомудрі архіпастирі Церкви Христової!

Божою милістю предстою перед Вами, Богомудрі архіпастирі, в цей великий і святий для мене день обрання Священним Синодом для високого єпископського служіння. Усвідомлюю власне недостоїнство за словами святителя Іоанна Златоуста, «заглиблюючись в себе самого, не знаходжу в собі нічого гідного такої честі». Нині я суцільно покладаюсь на «волю Божу, благу, угодну і досконалу» (Рим. 12:2), та зі смиренням приймаю рішення Священноначалля, вбачаючи в ньому заклик Самого Господа до усердної і відданої праці на благо Святої Церкви.

Страх і трепет, який переповнює нині мою душу, полегшує думка про те, що благодать Божа «немощная врачует и оскудевающая восполняет». І тому будучи немічним я щиро уповаю на Бога, що Його всесильна благодать уврачує і мої недоліки, та допоможе нести нелегкий хрест єпископського служіння.

Звертаючись до прожитих років свого життя, я грішний і недостойний явно відчуваю на собі любов Творця і непристанну дію Його Божественного промислу по відношенню до мене. Ще з раннього дитинства Господь вів мене до священицького служіння. Сьогодні хочу подякувати своїм батькам та рідним, що виховували мене у дусі християнського благочестя. Найтепліші свої слова адресую і сестрам Корецької обителі, де вперше я побачив приклад істинного християнського життя та чернечого подвигу. Безмежно дякую і всім духовним отцям, які наставляли мене з дитинства.

Та перш за все, дозвольте висловити особливу подяку Вам, Ваше Блаженство за довіру, батьківську любов та первосвятительські молитви. Ви власним «життям, любов’ю, духом, вірою і чистотою» (1 Тим, 4, 12) вказуєте всім нам шлях до спасіння, який полягає в смиренному служінні Богу та ближнім. А Ваші мудрі настанови стали для мене дороговказом у пастирському служінні та чернечому житті.

Слова моєї синівської вдячності в цю хвилину хочу висловити Його Високопреосвященству митрополиту Бориспільському і Броварському Антонію, під керівництвом якого пройшли мої студентські роки в Київській Духовній Академії, а також моє становлення як викладача та священника. Від його рук я прийняв чернечий постриг та рукоположення в сан ієромонаха. Саме його поради, настанови та підтримка укріплюють мене в найбільш відповідальні миті мого життя.

Особливим благословенним періодом для себе вважаю роки перебування в стінах Києво-Печерської Лаври. В ній я навчався, а пізніше ніс послух викладача, помічника ректора з виховної роботи та благочинного Академічного храму в Київській Духовній Академії.

В древніх Київських Духовних школах я завжди відчував, що я не один, що зі мною завжди є підтримка всієї професорсько-викладацької корпорації. За це нині висловлюю їм своїм академічним наставникам та колегам щиру вдячність.

Живим прикладом християнської любові та благочестя стала для мене боголюбива братія Києво-Печерської Лаври, яка протягом мого перебування в стінах обителі допомагала як справою, так і добрим словом настанови.

Зі словами подяки сьогодні також хочу звернутися і до Високопреосвященнішого митрополита Рівненського і Острожського Варфоломея, який багато років тому дав своє святительське благословення на моє навчання в Духовних школах і цим розпочав особливий період мого життя. Те, що визначенням Його Блаженства та Священного Синоду мій шлях спрямовано на подальше несення послуху під керівництвом цього мудрого архіпастиря, можу розцінити лише як благий промисел Божий, який ніколи не лишав мене без підтримки мудрих людей.

В цей хвилюючий для мене момент, всечесні архіпастирі, прошу Ваших молитв та підтримки у служінні до якого покликала мене Мати Церква через ваше обрання та благословення.

Переглядів: 208

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *