6 травня – святого великомученика Георгія Побідоносця

Великомученик Георгій був сином багатих і благочестивих батьків, які виховали його в християнській вірі. Народився він у місті Бейрут біля підніжжя Ліванських гір.

Великомученик Георгій виділявся серед інших воїнів своїм розумом, хоробрістю, фізичною силою, військовою виправкою та красою. Досягнувши незабаром звання тисяцького, святий Георгій став улюбленцем імператора Діоклетіана. Саме наприкінці ІІІ століття посилилися гоніння імператора Діоклетіана проти християн. Фанатично вірячи у демонічних язичницьких богів і продовжуючи традиції культу імператорів, Діоклетіан до свого імені Гай Аврелій Валерій додав ще й Йовій, що мало означати тільки одне – сам Юпітер. Божественність імператора виявлялася через надприродну силу «numen» і слово це використовувалося Діоклетіаном в особистому сенсі, замість поняття бога. Зв’язуючи культ Юпітера з культом імператора він таким чином вже був близьким до ідеї єдинобожжя і до об’єднання державної влади із владою язичеських жерців. Тому йому найбільше заважало саме християнство. Одним з перших, хто відкрито повстав проти імператора був християнин, трибун і, згідно з окремими життєписами візантійського списку, – начальник особистої охорони імператора – Георгій. Почувши одного разу на суді черговий нелюдський вирок про винищування християн, майбутній великомученик запалав співчуттям до них. Передбачаючи, що його теж очікують страждання, святий Георгій роздав своє майно бідним, відпустив на волю своїх рабів, прийшов до Діоклетіана і, оголосивши себе християнином, викрив його в жорстокості та несправедливості. Слово святого Георгія було сповненим сильних і переконливих заперечень проти імператорського наказу переслідувати християн.

Закликаний Діоклетіаном на нараду щодо посилення гонінь, він так звернувся до римських сановників:

«Не зваблюйтеся брехнею! Ідоли ваші – не боги. Ісус Христос – єдиний істинний Бог, єдиний Господь у славі Бога Отця, котрим усе створене і все існує Духом Його Святим. Ви ж бо самі пізнайте істину і навчіться благочестю, або ж не турбуйте безумством вашим тих, хто пізнав істинне благочестя».

Від цих його слів захвилювалося усе зборисько. Тоді Діоклетіан у золотих шатах Юпітера з обличчям і руками, пофарбованими у червоне, підвівся і сказав:

«Я й раніше дивувався твоєму благородству, о Георгію! Визнаючи і подобу твою і твою мужність гідними честі, я удостоїв тебе чималим саном. І нині, щоб ти не ганьбив своєї воїнської слави, я закликаю тебе – принеси жертву богам!».

На це св. Георгій відповів категоричною відмовою. Розгніваний Діоклетіан наказав підвісити Георгія і бити палицею. Потім його кинули до в’язниці, забили ноги у колодки і поклали на груди великий камінь. Мучителі Георгія почали змагатися в жорстокості, вигадуючи нові тортури. Вони били святого воловими жилами, колесували, кидали в негашене вапно, примушували бігати в чоботях із гострими цвяхами всередині. Георгій переносив усі муки з великим терпіння і дякував Господові. Коли ж після тортури його залишили розтягнутим на колесі, з’явився ангел Господній і зцілив його. Кати розбіглися, тремтячи від жаху, а Георгій пішов до храму Юпітера, у якому Діоклетіан справляв жертвоприношення, і ще раз назвав ідолів фальшивими богами. Побачивши після страшних тортур неушкодженого Георгія, у Христа увірувало багато присутніх, у тому числі й імператриця Олександра та воєначальники Анатолій і Протолеон…

 

Святий мученик терпляче переносив усі муки. Зрештою, імператор наказав обезголовити його. Святий великомученик відійшов до Христа в Нікомідії у 303 році.

Великомученика Георгія за мужність і за духовну перемогу над мучителями, які не змогли змусити його відректися від християнства, а також за чудодійну допомогу людям у небезпеці – називають ще Переможцем. Мощі святого Георгія Побідоносця покладено в палестинському місті Ліда, у храмі, що носить його ім’я, чесна глава великомученика зберігалася в Римі, у храмі, теж присвяченому йому.

На іконах святий Георгій зображується верхи на білому коні, вражаючи списом змія. Це зображення засноване на переказі і відноситься до посмертних чудес святого великомученика. Розповідають, що неподалік від місця, де народився святий Георгій, у місті Бейрут, в озері жив змій, що часто викрадав і пожирав людей з тієї місцевості. Що це була за рептилія – удав, крокодил чи великий ящір – невідомо. Забобонні місцеві жителі, щоб угамувати ненажерливого хижака, регулярно, за жеребом, віддавали йому на поживу юнака або дівчину. Одного разу жертвою стала дочка правителя того поселення. Її відвели до берега озера і прив’язали, де нещасна, тремтячи від жаху, стала чекати появи змія.

Коли ж звір став наближатися до неї, раптом з’явився на білому коні світлий юнак, який списом вразив змія та врятував дівчину. Цим юнаком був святий великомученик Георгій. Своєю дивовижною появою він припинив винищення юнаків і дівчат у межах Бейрута і навернув до Христа мешканців тієї країни, які до цього були язичниками.

Можна припустити, що явлення святого Георгія на коні для захисту жителів від змія, а також описане в житії оживлення єдиного вола селянина, послужили приводом до шанування святого Георгія як покровителя скотарства і захисника від хижих звірів.

У дореволюційні часи в день пам’яті святого Георгія Побідоносця жителі сіл уперше після холодної зими виганяли худобу на пасовище, звершивши молебень святому великомученику з окропленням будинків і тварин святою водою. День великомученика Георгія в народі ще називають «Юріїв день».

Святий Георгій – покровитель воїнства. Зображення Георгія Побідоносця на коні символізує перемогу над дияволом – «стародавнім змієм» (Откр.12: 3, 20: 2).

У руських князів, починаючи з рівноапостольного князя Володимира, існував благочестивий звичай засновувати храми на честь своїх Ангелів Охоронців. Так, рівноапостольний Володимир, у святому Хрещенні Василь, побудував у Києві і Вишгороді храми в ім’я святителя Василія Великого, князь Ізяслав I (1054-1068), у Хрещенні Димитрій, побудував у Києві храм і монастир в ім’я святого великомученика Димитрія, князь Ярослав Мудрий (1019-1054), у святому Хрещенні Георгій, заклав храм і чоловічу обитель на честь свого Ангела Охоронителя – великомученика Георгія, а також побудував храм в ім’я великомучениці Ірини (пам’ять 5 травня), Ангела Охоронця своєї дружини. Храм на честь великомученика Георгія знаходився перед воротами Святої Софії, на його будівництво князь Ярослав витратив колосальні кошти. У зведенні храму брала участь велика кількість будівельників. 26 листопада храм був освячений святителем Іларіоном, митрополитом Київським, тоді ж було встановлено щорічне святкування на честь цієї події.

За матеріалами порталу «Азбука віри», переклад – ігумен Герман (Кулакевич)

 

Переглядів: 581

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *