7 травня у церковному календарі

Мученика Сави Стратилата і з ним 70-ти воїнів (272)

Мученик Сава походив із Готфського племені. Своєю хоробрістю він досяг високого чину воєводи-стратилата і служив при імператорі Авреліані (270-275). З юності Сава був християнином і старанно слідував заповідям Христа, допомагав бідним, відвідував у темницях в’язнів-християн. За чисте і добродійне життя святий отримав від Господа дар чудотворення, іменем Христа зціляв хворих, виганяв бісів. Коли імператор дізнався, що святий Сава – християнин, він зажадав від нього зречення. Мученик зняв військовий пояс і підтвердив, що не залишить свою віру. Його били, палили свічками, кинули в котел зі смолою, але мученик залишався неушкодженим. Бачачи його муки, увірували в Христа 70 воїнів, яких тут же усікли мечем. Святого Саву кинули до в’язниці. Опівночі, під час молитви, мученику явився Христос і осяяв світлом Своєї Слави. Спаситель заповідав йому не боятися ризикувати. Укріплений, мученик Сава стерпів на ранок нові муки і був утоплений у річці († 272).

Преподобного Олексій, затворника Печерського, в Ближніх печерах (XIII)

Преподобний Олексій, затворник Печерський, подвизався у Ближніх печерах Києво-Печерського монастиря в XIII столітті. Мощі його були віднайдені після 1675 року. Пам’ять преподобного Алексія здійснюється 24 квітня тому, що його мощі спочивають поруч із мощами преподобного Сави Печерського. Преподобний подвизався у Ближніх печерах Києво-Печерського монастиря в XIII столітті. У рукописних святцях, в «Книзі про святих» і в каноні служби отцям Києво-Печерським він називається чудотворцем. Пам’ять преподобного Сави святкується також разом із Собором преподобних отців Ближніх печер (28 вересня) і Собором усіх Києво-Печерських чудотворців (2-й Тиждень Великого посту).

Мучеників Пасікрата і Валентина Доростольських (228)

Мученики Пасікрат і Валентин походили з Мизійського міста Доростола і були воїнами при правителі Авсолані. Пасікрату було 22 роки, а Валентину – 30.

Коли почалося гоніння на християн, мученики Пасікрат і Валентин відкрито сповідали віру Христову. На суді мученик Пасікрат плюнув на ідола Аполлона, відмовившись принести жертву.

Брат святого Пасікрата плакав і умовляв його хоча б про людське око принести жертву ідолам. Але мученик поклав на жертовник у вогонь свою руку і сказав: «Тіло смертне і згоряє у вогні; душа ж безсмертна і зневажає всі видимі муки». Мученик Валентин також заявив про свою готовність постраждати за Христа. Коли мучеників вели на страту, за ними йшла мати святого Пасікрата і вмовляла сина не боятися смерті за Христа. Обидва мученики були усічені мечем († 288).

Мучеників Євсевія, Неона, Леонтія, Лонгина і 40-ка інших

Мученики Євсевій, Неон, Леонтій, Лонгин і 40 інших були присутні при стражданнях великомученика Георгія († 303, пам’ять 23 квітня) і увірували в Христа. Їх ув’язнили. Після страти великомученика Георгія, імператор Діоклетіан (284-305) видав указ, щоб усі в’язні принесли жертви ідолам. Мученики відмовилися. Їх били залізними прутами, поки не оголилися нутрощі, а потім відрубали мечем голови († 303).

Преподобного Фоми Юродивого

Преподобний Фома Юродивий був ченцем одного з монастирів в Кесарії Каппадокійській (Мала Азія). Він ніс послух зі збору милостині на потреби монастиря. Коли преподобний Фома приходив до міста Антіохії Сирійської, то приймав на себе подвиг юродства.

Економ однієї з церков, Анастасій, якому набридли прохання преподобного Фоми, вдарив його по щоці. Присутні дорікали Анастасію за грубе поводження з юродивим, але преподобний Фома заспокоїв їх, кажучи: «З цього часу ні я від Анастасія нічого не прийму, ні Анастасій не зможе мені нічого подати». Ці слова виявилися пророчими. Наступного дня Анастасій помер, а преподобний також відійшов до Господа по дорозі у свій монастир, в церкві святої Євфимії в передмісті Дафні. Його поховали на місці, де ховали мандрівників. Через деякий час над труною святого поховали якусь мандрівницю. Через чотири години земля викинула труну мандрівниці. Її знову поховали тут же, але вранці труну знову виявили поверх землі. Тоді її поховали в іншому місці.

Те саме повторилося і при похованні іншої жінки. Всі тоді зрозуміли, що преподобний Фома не бажає, щоб над ним була похована жінка. Про те, що трапилося повідомили Антиохійському Патріарху Домну (546-560). За його наказом, мощі преподобного Фоми були перенесені в Антіохію і поставлені в гробниці, де спочивали мощі багатьох святих мучеників. Над цими мощами, що прославилися багатьма зціленнями, побудували невелику церкву.

За молитвами преподобного Фоми в Антіохії припинилася моровиця. З того часу мешканці почали щорічно вшановувати пам’ять преподобного.

Преподобної Єлизавети Константинопольської, чудотвориці, ігумені (V)

Преподобна Єлисавета ще від утроби матері своєї була обрана на служіння Богу, бо перед її народженням матері було сповіщено від Бога, що у неї народиться дочка, яка буде обраним умістилищем Святого Духа. Від юних років віддана на служіння Богу і присвячена безсмертному Нареченому Христу, свята Єлисавета в ангельському чині служила Богові, в числі інших дів-черниць, постом і трудами виснажуючи своє тіло, і так догодила Богу, що отримала від Нього дар зцілювати недуги людей , не тільки тілесні, але й душевні. Своєю молитвою вона зцілювала всяку тілесну хворобу, своїми ж промовами і богодухновенними настановами лікувала душі людські, наставляючи їх до покаяння. Одежею для неї служила одна тільки жорстка волосяниця, і, хоча тіло її мерзло від холоду, дух завжди горів полум’ям божественної любові. Поставлена ігуменією над сестрами, свята показала ще більші подвиги, піклуючись про спасіння їх душ.

Утримання її було надмірне, бо вона проводила багато років, не вживаючи хліба і харчуючись тільки одними плодами і овочами, олії і вина вона ніколи навіть не куштувала. Часто вона постилася по сорока днів, подібно великому Мойсеєві, нічого в цей час не вживаючи. Впродовж трьох років вона, наслідуючи смирення Євангельського митаря (Лк.18: 13), не зводила своїх тілесних очей на небо, душевними ж очима завжди дивилася на Того, Хто живе на небесах, вона не звертала своїх думок до предметів земних. Коли ж, як зазвичай, вона наодинці молилася вночі, її осявало небесне світло.

Крім того, свята Єлисавета здійснювала і багато чудес: одного разу вона вбила молитвою змія; іншим разом зцілила жінку, яка довгий час страждала кровотечею, також виганяла нечистих духів із людей. Чудеса відбувалися не тільки за її життя, але і після блаженної кончини. На гробниці її подавалися всілякі зцілення хворим; так наприклад, на гробі її отримали прозріння багато сліпих.

За матеріалами порталу «Азбука віри», переклад – ігумен Герман (Кулакевич)

 

 

Переглядів: 82

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *