Митрополит Антоній: Наші віруючі відчувають, що Вселенський Патріархат їх зрадив

Керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній дав інтерв’ю грецькому агентству церковних новин «Ромфея», переклад українською якого публікує Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.

Владика Антоній розповів про результати Собору єпископів УПЦ, який відбувся 13 листопада. Архієрей висловив здивування, чому мовчить Афон у зв’язку з такою серйозною ситуацією, яка склалася в Україні щодо антиканонічних дій Константинополя, про позицію державної влади, а також розповів про настрої мирян і духовенства УПЦ стосовно питань, які сьогодні хвилюють усіх віруючих.

— Ваше Високопреосвященство, 13 листопада відбувся Собор єпископів Української Церкви. Які основні результати цього Собору?

— Перш за все, Собор єпископів Української Православної Церкви своїми рішеннями засвідчив і підтвердив внутрішню єдність нашої Церкви.

Ми знаємо, що представники нашої держави, які просувають ідею автокефалії, пообіцяли Вселенському Патріарху, що нібито 20-25 архієреїв  iз нашої Церкви точно підуть на так званий «об’єднавчий собор», який повинен створити нову «єдину церкву». Якщо не 20, то хоча б 10 архієреїв точно підуть, – у цьому були впевнені і на Фанарі. У наших ЗМІ писали, що цими днями в Києві таємно перебував митрополит Гальський Еммануїл iз метою пiдготувати так званий «об’єднавчий собор». Насправді ж тільки один єпископ, а саме митрополит Вінницький i Барський Симеон, відмовився підписати рішення Собору єпископів. Ця позиція митрополита Симеона викликала сильні протести в середовищі кліриків його єпархії (близько 50 священиків міста Вінниця протестували, а також безліч мирян їх підтримували), так що митрополит Симеон, нехай навіть і сам не підписав цих рішень, був змушений виступити з офіційною заявою, що, незважаючи на все це, рішення Собору єпископів є обов’язковим для всієї Української Церкви, включаючи і Вінницьку єпархію. Він це сказав, бо зрозумів, що ризикує втратити свою єпархію, яка не підтримує його в цьому питанні.

Це означає, що ідея «константинопольської автокефалії» не сприймається в середовищі церковного народу і духовенства нашої Церкви. Не існує «мільйонів» віруючих, які нібито чекають Томос про автокефалію, як про це говорять наші ЗМІ, а також вже офіційно Патріарх Варфоломій, який, так виглядає, сприйняв логіку наших розкольників. Чому я кажу це? Тому що сьогодні з вуст Патріарха Константинопольського ми чуємо ті ж твердження і ту ж аргументацію, яку вже багато років ми чули від наших розкольників. Вважаю, що оскiльки ця ідеологія призвела до розколу всередині України, вона вже призводить до проблем і на всеправославному рівні. Тут я б хотів згадати фрагменти з листа Блаженнішого Архієпископа Албанського Анастасія Патріарху Московському Кирилу, де Архієпископ Анастасій сказав, що замість єдності православних в Україні, ми дійдемо до небезпеки розколу єдності світового Православ’я.

Взявши до уваги все це, Собор єпископів виступив iз Постановою, в якій говориться, що автокефалія сьогодні не відображає внутрішньої церковної необхідності, нав’язується нам іззовні, і що наша Церква не буде об’єднуватися з розкольниками без покаяння останніх. У нас складається враження, що наша держава разом iз розкольниками і Вселенським Патріархатом хоче відірвати хоча б якусь частину від нашої Церкви. Але наша Церква продемонструвала свою єдність і цілісність.

— Однак в українських ЗМІ говориться, що нібито існує 15 довіреностей від деяких митрополитів, які самі не підуть на «об’єднавчий собор», але довірять комусь голосувати від їхнього імені?

— Я читав про це, це фантазії. Інакше тоді «об’єднавчий собор» можна було б взагалі провести завдяки інтернет-зв’язку або скайпу. Навіщо обтяжувати себе приїздом до Києва? Однак якщо говорити серйозно, то я б хотів наголосити на двох моментах. Перший. Якщо це навіть так, як Ви сказали, то цей факт показує, якими лукавими способами хочуть зробити це беззаконня. І цей факт не робить честі, перш за все, Вселенському Патріархату, який вплутався в цю історію. І другий момент. Якщо хтось з єпископів навіть і піде на цей «собор», то їх віруючі і духовенство будуть першими, хто не пустять назад їх у свої єпархії, як ми це бачили у Вінниці, а також і в інший єпархії, єпископ якої зробив помилкові кроки. Вони втратять свої митрополії і залишаться ні з чим. Це означає, що тема «константинопольської автокефалії» не знаходить підтримки всередині нашого віруючого народу, а не є результатом дій Москви, як про це помилково стверджується в публічному просторі.

— Яку позицію зайняла ваша держава після Собору єпископів?

— Державна влада робить спроби налякати наших єпископів і священиків. Протягом останнього тижня в українських ЗМІ вийшли десятки статей iз брудними звинуваченнями проти знаних у нашому суспільстві єпископів і священиків. Крім того, представники Служби Безпеки викликають наших єпископів для бесід. Це поки не гоніння проти нашої Церкви, як це було за радянських часів, адже часи змінилися, але нам натякають, чого хотіли б від нас. Чиниться тиск.

Якби на нас тиснула тільки держава або інші нецерковні сили, для нас це не було б так образливо, тому що ми знаємо історію Церкви. Але коли це робить, або сприяє, або бере таємну участь у цьому інша Помісна Православна Церква, маю на увазі Константинопольська, то духовно і психологічно нам це складно прийняти. Вселенський Патріархат діє в Україні, як партизан, таємно, ігноруючи канонічну Церкву з мільйонами віруючих, з 12 500 парафій, з 90 єпископами і 5000 ченців, ігноруючи найбільшу канонічну Церкву і стаючи на бік тих, які чинять тиск на нашу Церкву. Все те, що робить Фанар, робить разом із політичним керівництвом нашої країни. Вчора Президент України пан Порошенко оголосив, що 28 листопада на Фанар полетить один державний чиновник пан Павленко, щоб взяти участь у засіданні Священного Синоду Вселенського Патріархату, який візьме участь у кінцевому редагуванні або затвердженнi тексту Томосу. Так чи інакше, ми спостерігаємо дивні речі, коли державні чиновники, миряни, планують брати участь в засіданні Священного Синоду Церкви і намагаються вирішувати церковні питання. Шкода, що цю дивну поведінку ми бачимо в Константинопольському Патріархаті, ми не згодні з цим і ми не допустимо втручання політиків у наші церковні справи.

— Як на це дивиться і як сприймає ці події церковний народ і ваше духовенство?

— Я спостерігаю дуже цікавий і, разом iз тим, сумний феномен. Ці незаконні дії Константинопольського Патріархату компрометують в очах віруючого народу і нашого духовенства не тільки безпосередньо Вселенський Патріархат, а й усе грекомовне Православ’я. Мені кажуть наші священики, що сьогодні багато віруючих сповідаються своїм духівникам у негативних думках проти Вселенського Патріарха через його дії в Україні. Наші віруючі розуміють, що ці помисли не є чимось добрим для християнина, тому і сповідаються в цьому. Деякі священики, яким раніше подобалося служити в грецьких ризах, залишають їх і беруть руські облачення. Спостерігаю, що деякі наші клірики, які раніше часто їздили на Святу Гору Афон, тепер уже не мають такого великого бажання їхати туди. Наші отці дивуються, чому мовчить Свята Гора, чому нічого не говорять святогірські отці, бачачи, як нехтуються канонічні основи світового Православ’я? Взагалі я бачу, що народжується якась антипатія до всього грецького. Наші віруючі відчувають біль, що їх зрадили одновірці, тобто Константинопольський Патріархат, який сунув ніж у спину нашій Церкві. Наші віруючі відчувають, що їх зрадили. І цей біль більш сильний і нестерпний, ніж всі ті конфлікти і зіткнення з розкольниками і уніатами, які ми пережили за останні десятиліття.

Таким чином, ми спостерігаємо мовчазний протест на простому побутовому рівні, деяке віддалення від багатої і красивої грекомовної традиції. Я не хочу сказати, що це масовий феномен, але тенденції саме такі. Вважаю, що це дуже серйозна проблема, тому що розкол на простому народному рівні є дуже сильним і тривалим за часом. Саме з цієї причини те, що робить Фанар в Україні, на жаль, відображається на всьому грекомовному Православ’ї. І кажучи ширше – стосується всього Тіла Православ’я. Ми сподіваємося, що це зрозуміють у грекомовному світі, і всі ми, з допомогою Божою, знайдемо сили це подолати.

— Як поводяться розкольники в цій ситуації?

— Розкольники залишилися незмінними. Зняття анафем і відлучень розкольники сприйняли не як приєднання їх до Церкви, але як визнання з боку Церкви нібито правильної їх позиції, через яку вони і зробили розкол.

Що означає те, що Вселенський Патріархат визнав розкольників? Це означає, що змінила свою позицію Церква, але не змінилися самі розкольники. Чому необхідно покаяння грішників або розкольників у Церкві? Для того, щоб вони змінили свій розум. Грецьке слово покаяння (грец. «Метанойя») означає зміну розуму. Необхідно, щоб розкольники змінилися, а не змушували саму Церкву змінитись. Іншими словами, грішник, замість того, щоб покаятися, щоб змінити своє життя перед Богом, хоче, щоб Сам Бог змінився вiдносно нього. Якщо Церква прийме без зміни грішників, що станеться? Це мені нагадує євангельську притчу Господа про покликаних на шлюб, коли прийшов господар «подивитися, хто сидів при столі, побачив там чоловіка, одягненого не в шлюбний одяг, і каже йому: Друже, як ти ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Він же мовчав» (Мф. 22: 11-12). Церква не прийме грішників, якi не спокутували грiх, у своє лоно. Навіть якщо і прийме, Вона їх відкине. Ми бачимо, що розкольники залишилися незмінними після 11 жовтня, коли Константинопольський Патріархат прийняв своє рішення. Розкольники залишилися вороже, агресивно налаштованими проти нашої Церкви. Це зрозуміли і підтвердили Православні Церкви Сербії і Польщі, і ми вдячні їм за це. Крім того, розкольники, яких визнав Вселенський Патріархат, не мають дійсного священства і архієрейства. І якщо інші Помісні Православні Церкви не скажуть своє категоричне “ні”, як це вже сказали Сербська і Польська Церкви, то завтра вони будуть змушені служити з тими людьми, які не мають і не мали ніколи канонічної хіротонії. На початку розколу хіротонії єпископів здійснювали авантюристи, які не були навіть священиками, які обманули перших розкольників і «висвятили» в «архієрейський сан», а також мали проблеми морального характеру.

Хочу також відзначити, що, починаючи з весни 2018 року, коли розпочалася вся ця історія з Томосом, жодна з Помісних Автокефальних Церков не висловила згоди з діями Вселенського Патріархату в Україні. А позиція Сербської і Польської Церков, які відмовилися визнати легалізацію розкольників, свідчить і дає надію на те, що жодна з інших Церков не матиме іншої позиції, яка б відрізнялися від позиції двох згаданих Церков. Це означає, на мою думку, що якщо Вселенський Патріархат не змінить свою позицію, то він впевнено рухається в глухий кут. Нехай зупиниться, хай почне діалог з нами, з Руською Церквою, а також з іншими Помісними Церквами. Разом ми знайдемо рішення. Ми готові до діалогу. Інакше ми всі втратимо, і першим втратить Константинопольський Патріархат, а також і вся Православна Церква.

Читайте наші новини у Тelegram: швидко, зручно і завжди у вашому телефоні!

Переглядів: 68

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *