Ще одна сходинка на шляху до вічності

Новий рік — домашнє, сімейне, затишне свято, пов’язане зі світлом, тишею, радістю і теплими почуттями. Про особливе значення новоліття для віруючої людини розмірковує єпископ Іона (Черепанов).

Святкування новоліття було завжди, хоча в різні періоди історії його відзначали у різні пори року.

Це ще одне нагадування про те, для чого ми живемо. Тут, у нашому земному житті, що обмежене датами, роками, числами, годинами, хвилинами, секундами, ми прагнемо гідно підготуватися до того періоду, коли не буде вже умовних речей, а тільки вічна радість у Господа або, навпаки, вічна скорбота про те, що людина не матиме можливості бачити обличчя Божого.
Відзначаючи Новий рік, люди воцерковлені і до свята ставляться по-християнськи. Вони розуміють, що в цей день йде рік минулий, настає новий, і потрібно задуматися — що ми, як християни, встигли за цей час зробити доброго, які вчинки, що надбали, а що втратили, у чому досягли успіху, а в чому, навпаки, відбулася духовна деградація. Важливо в цей день помолитися Господу: «Дякую Тобі, Боже, за те, що було в році минулому. Дай мені сили виправити ті помилки, що я вчинив. Дай сили стяжати чесноти в році прийдешньому…».
З періоду свого воцерковлення я пам’ятаю, що у радянський час Новий рік серед віруючих практично ніколи не відзначався. Багато православних сімей принципово ігнорували це свято, починаючи прикрашати ялинку ближче до Різдва.

Думаю, це пов’язано з тим, що атеїстична пропаганда прагнула протиставити новорічні свята різдвяним.

Цікаво, що спочатку святкування Нового року не ідеологізувалося. Але коли в радянській країні було введено новий стиль, а потім на державному рівні вирішили відмовитися від Різдва, постало питання — чим його замінити. Тоді, власне, актуалізували новорічні свята і стали їх активно протиставляти різдвяним.
Різдво зробили звичайним робочим днем, віряни повинні були йти замість служби на роботу. А за тиждень до свята, коли Церква ще більше посилює піст (вже не вкушається риба і єлей), у храмі звучать урочисті передріздвяні піснеспіви, і люди особливо готуються до зустрічі Немовляти Христа, радянська влада пропонувала бурхливі веселощі з застіллями.
У наш час, коли Різдво є державним святом, вихідним днем, до якого приурочені багато заходів, немає вже того духу протиставлення, тому багато православних із радістю використовують 1 січня як привід і можливість зібратися разом, у мирному сімейному колі, щоб відсвяткувати настання Нового року.

Хотілося б усім нам побажати: нехай розмови про те, чи потрібно святкувати Новий рік, або чи варто відзначати Різдво ще й за новим стилем, не відволікають від найголовнішого — Бог воплотився, прийняв людську плоть для того, щоб ми могли стати богами по благодаті, щоб увійшли в Царство Небесне.
Своїм втіленням Христос відкрив нам дорогу в рай. І кожний минулий рік для нас — це сходинка, що веде до воскресіння й Життя Вічного. Давайте завжди будемо пам’ятати про це, і в день Нового року, насамперед, задумаємося про вічність, про своє призначення, про те, що земні дати — умовні, і колись часу вже не стане, а настане нескінченне життя в Царстві нашого Господа.

За матеріалами сайту “Православ’я і світ”

Переглядів: 172

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *