Історія чудотворної ікони Божої Матері «Знамення» Вілійська

                        «Некоторые иконы бывают чудотворными, потому что  Богу так угодно… Сила тут не в иконах, и не в людях прибегающих, а в Божией милости…»

                                                                      Святитель  Феофан Затворник

 

На останній сесії Священного Синоду Української  Православної Церкви 6 грудня 2019 року була прославлена чудотворна ікона «Знамення» Вілійська та прийнято рішення встановити день шанування образу в четвер перед Трійцею. Саме в цей день 130 років тому невелика мідна ікона чудесним чином вийшла з-під землі і явила свою благодатну силу. Багатьох цікавить історія, пов’язана з цим образом, про який мова піде нижче.

Церква святої великомучениці Параскеви П’ятниці, де зберігається чудотворний образ, розташована в селі Вілія Острозького району Рівненської області. В «Історико-статистичному описі церков і приходів Волинської єпархії» Н.І. Теодоровича роком побудови церкви в селі Вілія названий 1782 рік.

Центральною подією в історії церкви стало благодатне явлення ікони Божої «Знамення». Історія її явлення, багаторазово описана в літературі, підлягає детальному документальному відновленню на основі матеріалів Волинської Духовної  Консисторії, які зберігаються в фондах Державного архіву Житомирської області.

У 1889 році в с. Вілія відбулася надзвичайна подія. У четвер, перед днем ​​Святої Трійці, 25 травня (6 червня за новим стилем), коли Церква здійснює святкування в пам’ять Третього знайдення чесної глави пророка Хрестителя Господнього  Іоанна  Предтечі, в будинку селянина Миколи Остапчука з’явилася ікона Божої Матері «Знамення» [Дод. I].

Святитель Іоанн Златоуст говорить: «…Когда имеет быть дивное чудо, предшествуют образы, чтобы мы наперед приготовились, а не были поражены вдруг и не пришли в смущение от необычайности события».

Перед благодатним явленням ікони невістці Миколи Остапчука Домні тричі снився один і той же сон. Вона чула голос, який наказував їй побілити будинок, мовляв, до тебе прийдуть гості. На цей сон жінка не звернула особливої ​​уваги. Втомившись від важкої роботи в полі, вона задрімала і знову почула той же голос. Не гаючи часу, Домна залишила всі господарські справи, побігла додому і взялася до роботи.

У четвер, перед Трійцею, вона побачила сяйво, яке збільшувалося щохвилини. Уражена таким чудом, Домна підійшла з трепетом у кут кімнати, де була божниця з іконами, і побачила маленьку ікону Божої Матері, яка вийшла із землі. Страх і благоговіння охопили Домну, вона повідомила місцевому священику, родичам і односельцям про диво. Незвичайна новина швидко облетіла село. До Остапчуків почали приходити односельці, щоб подивитися на явлений образ Богоматері. Свята ікона була невеликим литим мідним образом Богоматері “Знамення” старовинної роботи.

На основі рапорту від 27 серпня 1889 року за № 289  Благочинного 4-го округу Острозького повіту протоієрея Костянтина Червінського Його Високопреосвященству Олександру, вікарію Волинському, про появу ікони «Знамення» Пресвятої Богородиці в будинку селянина Миколи Остапчука, Волинська Духовна Консисторія, згідно з визначенням від 19 – 24 жовтня 1889 р. доручила місцевому духовному слідчому при цивільному чиновнику провести слідство про обставини появи ікони, описані в рапорті Благочинного Костянтина Червінського.

Під час тривалого, близько року, слідства було опитано багато  жителів Вілії (тільки в матеріалах слідства згадується 35 прізвищ), сільського старосту Івана  Дем’янчука  і церковного старосту  Прохора Андрощука, а також кількох священиків, які перебували на місці подій (Іоакима Левитського, Володимира Осташевського ).

Буквально в перші дні явлення ікони стали відбуватися чудотворні зцілення, зафіксовані в протоколі.

Селянин  Вілії Михайло Феодорів Костюк 62 років в день з’явлення ікони прийшов до  Миколи Остапчука просити милостиню, у цей час він страждав від набряку правої ноги, вкритої ранами, які нічим не міг залікувати і страждав більше року. Дізнавшись від Остапчука про появу ікони, пішов разом  з ним у ту кімнату, де вона з’явилася, і за вказівкою Миколи Остапчука побачив, що у правому кутку хати, під лавкою, стоїть на землі іконка,   покрита білою хусткою, при піднятті цієї хусточки кілька разів, ікона  не впала на землю, а все стояла.

Пригнічений своєю тривалою хворобою, він почав гірко плакати, гаряче молитися і просити Бога і Пресвяту Богородицю послати йому свою милість і зцілити від ран. Після цього чоловік  часто приходив  молитися і з кожним днем ​​відчував все більше і більше полегшення і, нарешті, минулого літа 1889 року повністю загоїлися рани і він відчув себе абсолютно здоровим.  Приписує з упевненістю це зцілення по милості і благодаті Божій, отриманій  по молитвах перед цією іконою.

Сестра церковного старости  Прохора Андрущука  Варвара, яка страждала від хвороби очей, довідавшись про появу ікони і про те, що багато людей несуть туди свої жертви, зняла стрічку з голови, з нею вирушила до явленої ікони. Жінка просила Домнікію Остапчукову поставити на цю стрічку  ікону і повісити назад на стінку, що та і виконала. Через тиждень вона зцілилася від хвороби очей.

Під час слідства були зафіксовані також і незвичайні події, пов’язані з іконою, які переконували в її чудодійній силі.

Спочатку явлена ​​ікона була розміщена на стіні в будинку Остапчука серед інших ікон. Всі двері, вікна та інші отвори, через які можна було потрапити в будинок, були зачинені і опечатані. До приїзду комісії виставлено охорону. Але коли члени комісії прибули до будинку, то явлена ​​ікона Божої Матері стояла на столі. І так відбувалося кілька разів: знімаючи  неушкоджені печаті, входячи в будинок, члени комісії знаходили ікону Богоматері не на стіні, куди вона була розміщена напередодні, а на столі.

Дізнавшись про незвичайне явлення ікони, житель с. Вілії Симеон Маліванчук приніс в будинок Остапчука  свічку і поставив її незапаленою. 26 травня свічка загорілася  сама і була ввечері погашена господарем. Наступного дня, 27 травня, були принесені і інші свічки, які самозагорялися, залишаючись  лежати на столі без пошкодження скатертини, якою був накритий стіл. Палаючі свічки загасив господар будинку Микола Остапчук ввечорі, але світло  в кімнаті спалахувало і після того.  27 травня селянин Людвіг Добруцький приніс воскову свічку власної роботи і вставив її в свічник незапаленою, а 28 травня домашні знайшли її запалену.

Благочинним були надані письмові заяви людей, які отримали зцілення по молитві біля ікони, що було зафіксовано в протоколі слідства.

Ось деякі з них.

  1. Свідчення жительки урочища Півнева Гора Сусанни Островської про те, що в минулому 1889 році внаслідок протягу вона стала відчувати сильний біль руки, начебто ураження паралічем; цілий рік страждала і не могла володати рукою, незважаючи на те, що приймала знеболювальне. Дізнавшись від інших про явлення ікони у Вілійському приході, вона в Св. Чотиридесятницю  1890 р. прибула  в  Вілію і вирушила до місцевої церкви слухати заутреню; при вході до святині вона надумала попросити свічку, яка була разом із явленням     ікони: один з братчиків виніс  свічку,  жінка взяла її хворою рукою і через декілька хвилин відчула полегшення. А коли повернулася  додому, то вже  могла володати рукою і без допомоги зняла  пальто. І з того часу рука стала абсолютно здоровою. Таке раптове зцілення  –  лікувальна сила Пресвятої  Владичиці. Свідчення ці готова підтвердити і під присягою [Дод. II].
  2. Жительки с. Теремне Марії Карпюк про те, що 12 червня 1883 р. вона стала відчувати сильний біль правої ноги, начебто ревматизм; цілих сім років страждала від нестерпного болю і не змогла володати ногою. Незважаючи на різні засоби, біль не зникав, а ще більше посилювався, так що без сторонньої допомоги неможливо було переміститися з місця на місце. Дізнавшись від сторонніх осіб про явлення ікони в Вілійському приході, вона мала намір помолитися там Богу, але особисто прибути не могла через хворобу, тому в листопаді, числа не пам’ятає, 1889 р. прибула в Вілію її дочка, Февронія Феодорова Хамратович, через яку вона передала пожертву, і з того часу нога стала здоровою.  Дотепер вона не відчуває такого болю, як раніше.
  3. Селянина с. Загорець Сазона Терещука в тому, що в 1888 році він був дуже хворий і  не володав правою ногою і рукою. Дізнавшись про явлення ікони Божої Матері, з вірою звернувся до неї, пожертвувавши вилиті з воску ногу і руку, після чого йому стало трохи  легше, і тепер може правильно перехреститися і виконувати деякі роботи.

Були випадки покарання за блюзнірство і зневір’я. За переказами, один місцевий селянин дозволив собі богохульно розповідати перед паломниками, що ішли здалеку, про факт явлення святої ікони. У цей  час, коли він зневажав святу ікону, Господь покарав його тим, що він упав  паралізований, з викрученими руками, ногами та обличчям.

Кілька днів він лежав нерухомо перед іконою Богоматері, благаючи Пречисту помилувати його. Щира молитва та розкаяння прикликали милосердя Богоматері і він встав здоровим.

А ще був випадок, коли  багатий чоловік з одного із сіл поблизу Острога на прізвище Крупчатник, побувавши в  Вілії біля явленої ікони Богоматері, не вірив у те, що сталося, і сказав: “Якщо то правда, то щоб я своєї жінки не побачив”. Приїхав він додому і справді жінки не застав живої; вона раптово померла. Після такого випадку він щиро повірив у диво, що сталося в селі Вілія.

Волинська Духовна Консисторія розглянула матеріали слідства і 4 лютого 1891 року видала Указ про перенесення ікони в парафіяльну церкву святої великомучениці Параскеви П’ятниці.

26 березня (7 квітня за нов. ст.) 1891 року, в день святкування собору Архангела Гавриїла, після подячного молебню ікона з дому селянина Миколи Остапчука з урочистим хресним ходом, який супроводжувався великою кількістю людей, з піснями і церковним дзвоном, була перенесена до храму місцевим благочинним прот. Костянтином Червінським і духовенством, де вона знаходиться і понині [Дод. III].

Звістка про появу чудотворної ікони Божої Матері в с. Вілія швидко поширювалася. Не тільки православні, але навіть люди інших віросповідань приходили на поклоніння до святині і отримували благодатну допомогу і зцілення. Паломники, що йшли з Києва до Почаєва, вважали за благо поклонитися чудотворному образу “Знамення”.

Згодом стара маленька церква вже не могла помістити велику кількість прихожан і паломників і було прийнято рішення на місці старого храму побудувати новий. У 1900 році був оголошений збір пожертвувань на будівництво храму, а також від скарбниці було отримано допомогу в три тисячі рублів [14]. Парафіяльний священик Хрисанф Сайкович, дяк Іван Кульчицький, церковний староста Яків Деменчук брали найактивнішу участь у будівництві. Нова церква св. великомучениці Параскеви П’ятниці дерев’яна, на кам’яному фундаменті, двохпрестольна.  Центральний престол – на честь святої великомучениці Параскеви П’ятниці, а правий – на честь ікони Божої Матері «Знамення». Церква була освячена Архієпископом Волинським і Житомирським Антонієм (Храповицьким) 5 жовтня 1905 року [Дод. IV].

У 1906 році на кошти, відпущені Священним Синодом, храм був розписаний і прикрашений одним з кращих майстрів художніх і живописних робіт Левом Івановичем Паріловим, який належав до відомої з 17 століття династії іконописців села Палех Володимирської  губернії. Також паріловськими майстрами був створений оклад ікони Божої Матері «Знамення», який є  донині, про що свідчить іменна печатка на внутрішній стороні ікони. Ікона покрита срібним окладом з позолотою, з двома зображеними з боків ангелами, що тримають цей святий образ. Зверху самої ікони вміщено зображення Бога Отця. Ікона знаходиться в різьбленому позолоченому   кіоті,  у іконостасі над царськими вратами [Дод. V].

У недільні дні і в дні церковних свят її опускають для поклоніння і служіння перед нею молебнів. Окрім цього існує традиція служіння перед іконою акафістів.

Сприйняття ікони прихожанами і паломниками, її широка популярність за межами Острожчини, благодатна допомога і чудесні зцілення, отримані від ікони «Знамення», а також визнання її офіційною церквою  благодатною і особливо шанованою логічно мало завершитися її прославлянням. Однак цей процес був відтермінований подальшими подіями, на які вказує у своїй статті, присвяченій іконі, митрополит Рівненський і Острозький Варфоломій: « Перша світова війна, революції 1905 – 1917 років, пізніше роки польської окупації і радянізація Західної України з 1939 року». У роки Другої світової війни село Вілія кілька разів страждало від сильних пожеж, які, однак, не пошкодили церкву. Це вілійці пов’язують із захистом ікони «Знамення» Божої Матері.

Після війни був тривалий період атеїстичного тиску на церкву і прихожан. У 1965 році церква св. великомучениці Параскеви П’ятниці була закрита, однак не використана для будь-яких інших потреб, не переобладнана під клуб або склад. Також в цьому році була зруйнована каплиця, побудована ще в 1928 році на місці хати Остапчук, де з’явилася ікона. Парафіяни вирішили звернутися в Московську Патріархію за дозволом про відкриття церкви. Вілійці Антон Демчук та Микола Ліщенко поїхали в Москву, де зустрілися з уродженцем с. Вілія Миколою Семеновичем Капчуком, який на той час працював секретарем і представником з особливих доручень Московської патріархії. Завдяки його сприянню церква 3 серпня 1969 року була відкрита і був дозволений дзвін. У 1990 році при свящ. Олександрі Колбі була відновлена ​​каплиця, в ній знаходиться копія ікони Божої Матері «Знамення» і картина відомої української художниці Лідії Спаської, на якій зображений момент явлення ікони Домні Остапчук [Дод. VI].

Щороку, в четвер перед днем ​​Св. Трійці, після Божественної Літургії духовенство, парафіяни та паломники йдуть хресним ходом з благодатною іконою до каплиці, на місце її явлення, і здійснюють там святковий водосвятний молебень.

У каплиці стало доброю традицією писати і опускати  в спеціальний ящик записки з проханнями до Богородиці про подання допомоги і милості в складних життєвих обставинах. Таких прохань дуже багато. Віра людей в заступництво Пречистої не залишає їх [Дод. VII].

І сьогодні чудотворна ікона Божої Матері «Знамення» кличе тисячі знедолених, зневірених душ, вселяючи в них Віру, Надію, Любов, і являє їм свою чудодійну силу [Дод. VIII].

Протоієрей Олександр Жук, який є настоятелем храму св. великомучениці Параскеви П’ятниці з 2007 року, складаючи новий літопис церкви, зібрав і зафіксував в «Книзі свідоцтв про зцілення та інші прояви благодатної сили від ікони Божої Матері «Знамення» Вілійської численні випадки проявів чудодійної сили образу Божої Матері «Знамення», випадки зцілення та інші чудеса по молитві перед чудотворним образом, які значно доповнили початковий список, наявний в Указі Волинської Духовної Консисторії від 31 грудня 1890 року. Книга зберігається в церкві святої великомучениці Параскеви П’ятниці села Вілія.

Бачучи своїх хворих близьких здоровими, родичі письмово оголошували, що зцілення їх могло відбутися тільки за благодаттю Божою, тільки тим, що вище всіх медичних посібників.

З цих чудес ми пропонуємо до уваги читачів найбільш вражаючі, які є в записах храму і засвідчені самими зціленими і очевидцями благодатної допомоги від ікони Богородиці Вілійської. Однак, без сумніву, більшість чудесних випадків залишаються відомими лише Самій Божій Матері.

 

Випадки благодатної допомоги і зцілення від ікони «Знамення» Вілійської.

  1. Марія Гнатівна Ліщенко, с. Вілія, 2010 рік.

До ікони Богородиці приїжджала жінка з Росії  аж з Архангельської області з дівчинкою семи років, вона у нас ночувала дві ночі. Ця дитина не могла ходити і  говорити. Мати з дитиною була скрізь по церквах: і в Почаєві, і в Києві, в Москві – їздила по лікарнях. І ось що вона розповідала: в Києві її прикликав один старий священик і сказав, щоб вона йшла в Рівненську область Острозький район село Вілію. Там є така святиня, де з’явилась Матір Божа і тільки Вона твою дитину врятує, звертайся до Неї. Коли вона приїхала сюди, каплиця була зруйнована, залишилися лише сходи. Мати брала  дитину і ставила її на  сходи, разом з дитям приклонялась, цілувала сходи і молилася. Що  цікаво, ця дитина знала такі молитви, яких не знала я. Побули вони, як сказала, недовго біля  святині, дівчинка вже тут відчула силу Богородиці, їй стало легше, вона поступово  почала ходити, але ще не могла говорити . І коли вони поїхали додому, в Росію, то відправила мені листа, якого я, на жаль, не зберегла. У  ньому вона сповіщала про те, що дитина її стала ще краще ходити і почала говорити, і це чудо вона відносить до Вілійської ікони Богоматері «Знамення». Ось така розповідь про нашу святиню.

Записано зі слів (відео) Марії Гнатівни Ліщенко настоятелем храму с. Вілія, священиком Олександром Жуком у 2010 році.

  1. Протоієрей Олександр Жук. Настоятель храму.

Як передавали мені старожили, в дні Великої Вітчизняної війни, коли німці зайняли наш край, та наше село, багатьох прихожан, які не встигли сховатися, або втікти, зібрали в церкві, зачинили двері, і хотіли спалити разом із Святинею. Але коли в храмі люди поставали на коліна з молитвою перед образом Божої Матері Знамення «Вілійська», їхня молитва була відразу почута. З невідомих причин, німці все покидали, і поспіхом покинули село.

  1. Степанець Любов Володимирівна, жителька с. Вілія. 20. 01. 2020 року

Я, Степанець Любов Володимирівна, хочу розповісти історію про зцілення від тяжкої недуги Кордонець Нанди (Ганни) Єдуардівни. Це моя бабуся.

У 1967 році їй поставили страшний діагноз: рак молочної залози. Після обстеження лікар-онколог, професор Барановський запевнив, що пухлина операбельна, але потрібно провести ряд обстежень; операцію по видаленню жіночих органів; хіміотерапію. Бабуся надовго лягла в лікарню.

Перед поїздкою попросила у старости Стасюка Якима кусочок свічки, яка замозагорялася біля ікони Божої Матері «Знамення». Дуже вірила в те, що саме ця свічка допоможе повернутися додому. Цей кусочок святині зашила у сорочку і щосердно молилася, бо людиною було набожною. (Ці свічі, до речі, і зараз є у нашій церкві).

З 7 років бабуся співала в церковному хорі, прославляючи своїм голосом Бога. А вчив церковному співу вчитель Перебійніс.

Матінка Божа почула молитви-прохання бабусі, після тяжких операцій і довгого лікування вона повернулася додому.

Знову ходила в церкву, співала (люди говорили, що її голос був окрасою хору) і до останніх днів дякувала Матері Божій за зцілення.

 

  1. Людмила Мощняга, м. Одеса. Червень, 2014 року.

Деякий час не могла знайти  пару  для створення християнської сім’ї, в центрі якої був би Христос,  а не наші бажання й примхи. Мріяла, як і всі інші, про щасливий і міцний шлюб. На запрошення настоятеля в 2008 році я приїхала в храм святої вмц. Параскеви на свято в честь містночтимої ікони Божої Матері “Знамення”. Так  як  я є церковним регентом,  приїхала разом з  хором з м. Одеси.

Підійшовши до ікони і вклонившись, попросила у Цариці Небесної , щоб вона дарувала мені церковну, християнську сім’ю. Коли повернулася в  Одесу, через два дні до мене підійшов молодий чоловік, хорист хору, який дуже подобався і симпатизував мені,  попросив у мене руки. До речі, він теж їздив зі мною на свято до цієї ікони. Зараз він уже священик і Господь благословив наш шлюб. У нас четверо дітей. Дякую Матері Божій, що так скоро почула мої молитви.

  1. Тетяна Закордонець, м Рівне, 10 грудня 2014 року.

На початку 2011 року я разом зі своїм чоловіком приїхала до чудотоворної ікони “Знамення”. Мій чоловік  Анатолій був дуже хворий. У нього  виявили пухлину в голові. Після того, як було відслужено молебень перед іконою, чоловік приклався до святині і був помазаний маслом від лампади. Через тиждень Анатолій поїхав на планове обстеження в лікарню. Після комп’ютерної томографії пухлину не було виявлено. Дякую Пресвятій Богородиці за її милість.

  1. Скороход Валентина Василівна, 2014 рік.

У день з’явлення ікони «Знамення» в с. Вілія  наша сім’я прибула на празник в храм святої великомучениці Параскеви, щоб вшанувати Богородицю і попросити про її милість до нашої родини та  онука Свиридюка Марка Ігоровича, 1 рік і 3 місяці, у якого  була проблема з очима: забиті сльозові пазухи, в яких постійно накопичувався гній, і ця хвороба довго не проходила. Після помазання маслом від лампади,  наступного  дня  усе припинилось,  наш онук повністю виздоровів. Хірургічне втручання, яке було заплановано в лікарні м. Рівне, не знадобилося. Дякуємо Божій Матері.

 

  1. Прот. Олександр Максимюк. Благочинний церков Острозького району, 20 березня 2014 року.

Винайняв автомобіль і приїхав,  щоб помолитися біля ікони після складного перелому ноги. Діагноз :  багатоуламковий перелом колінного суглоба. Звершивши молитву, відразу відчув полегшення і впевненність в духовно тілесних силах від Матері Божої. Повертаючись назад в м. Острог, вперше сів за кермо після травми ноги самостійно і без сторонньої допомоги почав їхати. З того часу покращення відчувалось щодня. До того пересувався на інвалідному візку та на милицях. Одужавши,  став активно  брати участь у богослужінні. Дякую Божій Матері за явлену допомогу. І кожного зручного моменту стараюсь приїхати до ікони та приложитися до цієї великої святині. За свої слова відповідаю з усією достовірністю та прошу милості Богородиці за всіх, хто до неї звертається. Від маленької ікони Матері Божої відходить велика благодатна сила.

  1. Момотюк Галина Юхимівна, жителька с. Вілія Острозького району. 10 липня 2018 року

Я, Момотюк Галина Юхимівна, розповідаю про зцілення своєї мами Маліванчук Ксенії Олексіївни.

У 1997 році вона захворіла, їй поставили діагноз рак легень. У Рівненській обласній лікарні їй призначили операцію. У день операції лікар пішов у відпустку, а інший, який замінив його, відмінив операцію. Сказав, що вік вже такий, що операцію мама не зможе перенести. І маму забрали додому.

Мама щиро молилась, ходила до церкви, приклонялася до чудотворної ікони «Знамення» і  зцілилася, вона одужала. Прожила 86 років.

  1. Самчук Анжеліка Геннадіївна, м. Рівне. 18 липня 2018р.

Я, Самчук Анжеліка Геннадіївна,  проживаю в м. Рівне.  Хочу подякувати Пресвятій Богородиці  за зцілення мого сина Самчука Дениса Олександровича 1992 р.н., яке  Вона явила через ікону «Знамення», що знаходиться в с. Вілія  Острозького району  Рівненської області.

У 2016 році 24 лютого син потрапив в дуже страшну ДТП і опинився в реанімації. У той же вечір мене привезли до сина – побитого, з переломом ноги, непритомного. Від розпачу я не знала, що робити, куди бігти? І в якийсь момент  згадала, що в гаманці у мене є іконки, які завжди при мені. І там виявилася паперова іконка Пресятої  Богородиці «Знамення», яку мені подарував протоієрей Олександр з с. Вілії. Цю іконку я поклала під подушку синові і молилася про його якнайшвидше одужання.  Богородиця мене почула. Іконка завжди була з сином, де б він не був. Дякую Господу і Богородиці за зцілення раба Божого Діонісія.

  1. Наталія Телешева, м. Рівне. 10 листопада 2018 року

У 2009 році я захворіла страшною хворобою. Мені був поставлений діагноз – гострий лімфобластний лейкоз 4 ступеня, простіше – це рак останньої стадії. Лікарі мені прогнозували, що я протягну місяць, два. У храмі, перед іконою «Знамення», постійно відбувалися молебні за мене і прохання про моє здоров’я. Молитви були почуті Богородицею. Я вижила. Як тільки мені стало легше, я приїхала до ікони з моєю дочкою і Тетяною, якій неодноразово розповідала про те, що сталося диво. По можливості ми приїжджаємо до чудотворної ікони з подякою і проханнями про вирішення нових життєвих проблем.

  1. Я, Сивак Ксенія, 1977 р. н., проживаю смт. Теофіполь Хмельницької області. 09. 12. 2018

Несподівана біда сталася з молодшим сином:  у 2014 р. при перевірці  МРТ у нього виявили пухлину головного мозку, операцію призначали на 19. 12. 2014 р, але ми відмовились. Ми з сестрами часто їздили у паломницькі поїздки. Повертаючись з монастиря смт. Гоща, одна з жінок розповіла нам історію ікони Богородиці «Знамення»  в селі Вілія. Ми вирішили заїхати. Прийшов староста  і сестричка Світлана, які дуже люб’язно до нас поставились: відчинили храм, опустили ікону, дали для хворих святе масло з лампади  від чудотворної ікони. Всі приклонилися до святині  і розчулені розповіддю про чудотворну ікону «Знамення», повернулися додому.

Ми з сином почали їздити у Вілію. Сталося диво: після помазання святим маслом від ікони, сповіді, причастя, заказних молебнів та прикладання до чудотворної  ікони «Знамення» , пухлина припинила свій ріст. Але не так просто все в житті.

Важке випробовування і чергова хвороба сина у 2017 році. Це був тяжкий рік для нас усіх. Ми з сином попали до інституту травматології м. Києва, де йому поставили діагноз –  хвороба Шарко – Марі – Тута, яка буває у однієї людини з 50000 тисяч. Лютий, 15 число, перша операція, через дві неділі друга на обох ногах. Гіпси, інвалідний візок. Жовтень 2017 року, знов дві операції. Розплач і біль, за що це нам? Зібрались  і на візку автобусом повезли сина у Вілію, з вірою до Богоматері, що Вона не залишить нас. Добрі люди допомогли занести візок до храму. Надія була тільки на Бога і Божу Матір. Син приклонився, посповідався і ми благословились у Богоматері на одуження. І сталося диво. Син став на ноги, спочатку крок, два, а згодом і сам став ходити; цього року вже самостійно відвідує школу (перед цим вчителі ходили до нас додому).

У травні йому зробили п’яту операцію, яка пройшла успішно. Віталик вже відвідує спортзал, їздить на велосипеді, готується до випускного.

 

  1. Катерина Правдивець, м. Сімферополь, 03 січня 2019 р

Я, Катерина Правдивець, мешканка Сімферополя, хочу розповісти про те, як ікона Божої Матері “Знамення” з с. Вілія створила в моєму житті найбільше диво – за молитвами Божої Матері Господь послав мені дитину.

Після випробувань сталося горе. Дитя завмерло, родилося неживе. Складно передати почуття жінки, яка чує від лікарів, що шанси завагітніти тепер катастрофічно малі … І лікування не допомогло … А той камінь на душі і біль від втрати просто не давали дихати. Дуже складно назвати випадковістю те диво,що зі мною сталося. У 2014 році після розповідей знайомої про чудотворну  ікону Богородиці в церкві с. Вілія, ми з чоловіком вирішили поїхати туди і попросити у ікони найпотаємніше – дитину. Після найщирішої і слізної сповіді в моєму житті, я попросила у ікони Богородиці пізнати радість материнства. Через 4 тижні  дізналася, що вагітна. Моєму здивуванню не було меж. Зараз виховую чудового хлопчика.

Може, я трохи стисло написала …. Мені просто дуже складно про це писати, коли згадую свої втрати, боляче …

Дякую Матері Божій за те чудо, яке Вона явила  мені через свою ікону!

  1. Жителька с. Вілія Острозького району Мельниченко Марія. 12. 01. 2019 року.

Я, жителька с. Вілія Острозького району Мельниченко Марія Адамівна, розкажу Вам історію зцілення моєї родички Цибульської Анісії, яка проживала в сусідньому селі Кутянка.

Десь в 1970-1974 роках тітка захворіла, поставили діагноз: фібріома, потрібно оперувати. Анісія боялась операції: троє дітей, а основне – немає коштів. Вона з чоловіком працювала в колгоспі на різних роботах за трудодні. Один вихід для неї – молитись і просити помочі Матері Божої Вілійської. Анісія знала, хто просить, тому Вона допомагає. Люди їхали в село звідусюди і отримували зцілення. Молилась тітка і вірила. Як десь до місяця часу відчула покращення, поїхала в лікарню, а хвороба  відступила. Скільки жила Анісія, завжди приходила до церкви і вдячна була Матері Божій Вілійській за зцілення.

Мої сусіди, старші віком, усі знали її, і не раз спілкувались з нею…

 

  1. Ганна Кіндратівна Нікітчук, жителька с. Крупець, Хмельницької області, Славутського району. 21. 04. 2019 року

Довгий час лікувала у лікарні очі, закапувала один місяць краплями і нічого не допомогло. А в журналі « Добрий лікар» прочитала про вашу чудотворну ікону Божої  Матері «Знамення», і просила сина, щоб він завіз мене у Вілію. Я з молитвою звернулась до Матері Божої, і попросила зцілення.

Матір Божа почула мої молитви, і я одужала. Дякую Богові і Його Пречистій Матері, що як і всім, хто звертається до Неї, допомогла і мені.

 

  1. Кидун Лариса Василівна, м. Рівне, 17 липня 2019 року.

Мій чоловік, Коханов Василь Іванович, житель м. Рівне, шість  років перебував в страшній депресії, не виходив весь цей час на двір, не був на вулиці. Весною 2019 року в дні Великого Посту ми запросили отця Олександра Жука, настоятеля з с. Вілії, щоб він нас посповідав і причастив на дому. Після цього батюшка благословив нас і подарував нам фотокопію ікони «Знамення», яка знаходиться у них в селі. Розповів про те, як вона явилась. Мій чоловік так перейнявся цією історією і повірив в цей образ, що почав дуже сильно плакати перед іконою. Коли він заспокоївся, то відчув, що як якийсь камінь спав з його душі. Відчув мир і тишу в душі. Через короткий проміжок часу  Василь почав виходити на двір. Він  дав слово, що приїде на празник в Вілію до ікони, на день її чудесного з`явлення. 13 червня разом із паломниками він приїхав до ікони зі словами благодарності, що Божа Матір вивела його з депресії.

  1. Кошинська Світлана, жителька с. Вілія, 18 липня 2019 року.

Мій син, Кошинський Богдан Миколайович, 23 квітня 2004 року ходив до церкви і був прислужником при храмі. Але у нас сталася біда. 21 серпня ми з сином попали в лікарню. Богдану поставили діагноз: Гострий лімфобластний лейкоз, ФАБ- варіант L2,COMMON-ALL-тип. Функціональна дисперсія. Функціональний розлад біліарної системи.

Було назначено лікування, три протоколи, які тривали з 21.08.2018 по 13.06.2019 року. Наш священник  постійно причащав сина в лікарні і в церкві,  ми молились нашій святині, іконі «Знамення». Я твердо вірила, молилася і вірила, що Матір Божа мого сина не оставить. І чудо своє Вона явила нам. На даний час ремісія, хвороба відступила, аналізи показали, що син здоровий. Хочу зазначити, ми дізналися про хороші новини, про те що син здоровий, напередодні нашого свята явлення ікони «Знамення», і це дійсно чудо! Дякую Божій Матері за ЇЇ молитви і допомогу!

Матеріал підготував прот. Олександр Жук, Сєвєрова О. В.

 

Переглядів: 992

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *