Хто є хто в каноні Андрія Критського. Четвер

im4364Пісня 2

Мужа убих, глаголет, в язву мне и юношу в струп, Ламех, рыдая вопияше; ты же не трепещеши, о душе моя, окалявши плоть и ум осквернивши.

О како поревновах Ламеху, первому убийце, душу яко мужа, ум яко юношу, яко брата же моего, тело убив, яко Каин убийца, любосластными стремленьми.

Ламех — нащадок Каїна від однієї з його сестер. Відомий тим, що взяв собі дві дружини, а також скоїв убивство слідом за своїм предком — першою людиною-вбивцею. (Бут. 4: 17-24).

Каїн — син Адама і Єви. Коли Каїн і його брат Авель принесли жертву Богу, Господь не прийняв жертви Каїна, бо вона була принесена не від чистого серця. Але Каїн не покаялись, а став заздрити братові, жертва якого була угодна Богові і прийнята Ним. Обманом Каїн заманив Авеля в поле і вбив його, ставши першим на землі вбивцею (Бут. 4). Рід Каїна від інших нащадків Адама і Єви, згодом загинув у катастрофі, що увійшла в Святе Письмо під назвою всесвітній потоп.
Одожди Господь от Господа огнь иногда на беззаконие гневающее, сожег содомляны; ты же огнь вжегла еси геенский, в немже имаши, о душе, сожещися.
Содомляни — жителі Содому, одного з п’яти міст в районі Мертвого моря, що близько ХХ століття до Р. Х. були зруйновані Господом за гріховне життя.

Простерла еси руце твои к щедрому Богу, Марие, в бездне зол погружаемая; и якоже Петру человеколюбно руку Божественную простре, твое обращение всячески Иский.
Петро — учень Христа, один з 12 апостолів. Коли Господь прийшов до учнів, які пливли в човні, по воді, Петро пішов по воді назустріч Ісусові, але, злякавшись, почав тонути. Господь простяг руку і врятував Петра (Мф. 14: 23-32).
Пісня 3

Агаре древле, душе, египтяныне уподобилася еси, поработившися произволением и рождши новаго Исмаила, презорство.

Агар — рабиня Сари, дружини старозавітного патріарха Авраама. Закон того часу передбачав, що якщо в роду не було спадкоємця, старійшина роду міг увійти до рабині своєї дружини. Народжена від неї дитина, після того як її клали на коліна до дружини патріарха, вважалася законним спадкоємцем. Якщо у подружжя після все ж народжувалися свої діти, син рабині все одно успадковував частина майна патріарха. Цим законом скористався Авраам, дружина якого Сарра була безплідна. Від Агар народився син Ісмаїл. За неповагу до Авраама і Сарри й образу сина їх старості Ісаака, Ісмаїл, разом з Агар, був вигнаний в пустелю, де став родоначальником арабських племен (Бут. 16 і 21: 1-21).

Иаковлю лествицу разумела еси, душе моя, являемую от земли к небесем: почто не имела еси восхода тверда, благочестия.

Іаков — старозавітний патріарх, онук праведного Авраама і син Ісаака. Він купив у свого брата Ісава первородство і батьківське благословення, які Ісавне цінував і продав за сочевичну юшку. Але, подумавши, що крім благословення, Ісав втратив і матеріальні блага, він задумав помститися Іакову. Рятуючись втечею, Іаків зупинився на нічліг в поле. Там уві сні він побачив небесну драбину, по якій сходили і сходили ангели (Бут. 28: 10-22).
Священника Божия и царя уединена, Христово подобие в мире жития, в человецех подражай.
Йдеться про Мелхиседека ( «царя правди»), царя і священика Бога Всевишнього з міста Саліма («місто світу», імовірно, давня назва Єрусалиму) близько ХХ століття до н.е., про яке згадує книга Буття (Бут. 14: 14-20). Коли праведний Авраам повертався після перемоги над одним із місцевих вождів Кедор-Лаомером, цар і священик Мелхиседек привітав Авраама і благословив його, піднісши хліб і вино. На відміну від інших старозавітних праведників, у книзі Буття не наводиться родоводу Мелхиседека, також не сказано, коли він народився.
У псалмі 109 псалмоспівець Давид називає Христа священиком за чином Мелхиседека: «Клявся Господь і не буде Він каятися: Ти священик навіки по чину Мелхиседека» (Пс. 109: 4).

Не буди столп сланый, душе, возвратившися вспять, образ да устрашит тя содомский, горе в Сигор спасайся.

Згадується історія з дружиною Лота. Під час втечі сімейства Лота з міста Содому, на яке Господь вилив вогонь і сірку, дружина Лота не послухалася прохання ангелів Божих не оглядатися. Вона озирнулася, щоб з простої цікавості подивитися на загибель тисяч людей, а можливо, і висловлюючи жаль з приводу залишеного розпусного Содому. І те, і інше свідчило про її гріховність. Дружина Лота перетворилася в соляний стовп — можливо, з тієї причини, що все, що зупинило свій рух в момент катастрофи, миттєво покривалося сіллю та попелом і застигало.

Сигор ( «малий») — місто-держава, що входило в коаліцію п’яти міст разом із Содомом, Гоморрою, Адмою і Севоїмом. Господь зглянувся над ним, бо в нього сховався Лот.

Пісня 4

Царским достоинством, венцем и багряницею одеян, многоименный человек и праведный, богатством кипя и стады, внезапу богаства, славы царства, обнищав, лишися.

Аще праведен бяше он и непорочен паче всех, и не убеже ловления льстиваго и сети; ты же, грехолюбива сущи, окаянная душе, что сотвориши, аще чесому от недоведомых случится наити тебе?

Йдеться про Іова, старозавітного патріарха, який через дії диявола позбувся своїх дітей, маєтків і захворів проказою. Праведний Іов проявив тверду віру в Бога у випробуваннях. Господь повернув Іову здоров’я і дав йому ще дітей. Історія праведного Іова, який Церквою називається багатостраждальним, описується в однойменній старозавітній книзі.

Пісня 5

Аще и кладязь еси глубокий, Владыко, источи ми воду из пречистых Твоих жил, да, яко самаряныня, не ктому пияй, жажду жизни бо струи источаеши.

Самаряниня — мешканка Самарії на півночі Ізраїлю, у якої Христос попросив води, всупереч іудейським звичаєм не спілкуватися з самарянами, котрі сповідували іншу віру. Цим Він здивував жінку і спонукав її на бесіду з Ним. Господь відкрив самарянці її таємні гріхи і цим змусив у них покаятися. Завдяки проповіді самарянки,  безліч жителів Самарії увірували в Христа (Ін. 4: 1-42). Згідно з переказами, самарянка носила ім’я Фотинія. Після вознесіння Спасителя Фотинія продовжила проповідь про Нього серед язичників. Разом зі своїми синами і сестрами прийняла мученицьку смерть в Римі за часів правління жорстокого імператора Нерона, в 66 році н. е. Пам’ять святої мучениці Фотинії-самарянинки святкується Церквою 2 квітня і в п’яту Неділю після Великодня.

Силоам да будут ми слезы моя, Владыко Господи, да умыю и аз зеницы сердца, и вижду Тя, умна Света превечна.

Силоам — водойма в Єрусалимі, що збереглася до наших днів. Згідно з Євангелієм від Іоанна, Господь там зцілив чоловіка, сліпого від народження, пославши його омити очі в купелі Силоам (Ін. 9). Пам’яті про цю подію, що є прообразом духовного зцілення людини від вродженого засліплення гріхом, присвячений шостий Тиждень після Пасхи.

Пісня 6

Востани и побори, яко Иисус Амалика, плотския страсти, и гаваониты, лестныя помыслы, присно побеждающи.

Ісус Навин — ватажок ізраїльтян на шляху в землю обітовану під час виходу з Єгипту. Після смерті пророка Мойсея очолив священну війну ізраїльтян проти безбожних язичницьких племен, що населяли Палестину.

Амалік, амалікитяни — народність, яка з давніх часів займала землі між Синайським півостровом і південно-західною частиною Палестини, до кордонів Єгипту і Аравії. Амалікитяни напали на ізраїльтян під час їх виходу з Єгипту. Між ними відбулася битва, в якій ізраїльтянам допомогла перемогти молитва пророка Мойсея. Коли Мойсей піднімав руки в молитві, євреї перемагали, а коли його руки (а разом з ними і молитва) слабшали, верх брали амалікитяни. Підняті хрестоподібно руки Мойсея є прообразом перемоги Хреста Господнього (Вих. 17: 8-16). Остання згадка про амалікитян у Старому Завіті зустрічається у 2-й книзі Царств (8 глава), де розповідається, що землі і золото амалікитян завоював цар Давид.
Гаваоніти — жителі палестинського язичницького міста Гаваона, що наказав був Господь знищити ізраїльтянам під проводом Ісуса Навина за беззаконня. Дізнавшись про цю грізну вказівку, хитрі гаваонітяни прийшли в ізраїльський стан під виглядом жебраків-мандрівників із далеких земель і змусили ізраїльтян заприсягтися Богом, що ті їх не чіпатимуть. Коли євреї дізналися, що насправді ці люди — мешканці Гаваонії то вже не могли заподіяти їм шкоди, бо дали клятву. Ізраїльтяни залишили гаваонітів у таборі як слуг — змусили їх носити воду і колоти дрова.

Пісня 7

Исчезоша дние мои, яко соние востающаго; темже, яко Езекиа, слезю на ложи моем, приложитися мне летом живота. Но кий Исаия предстанет тебе, душе, аще не всех Бог?

Єзекія — іудейський цар (752-698 рр. до н.е.), Церквою шанується в чині праведних. Був затятим противником ідолопоклонства. За молитвою царя Єзекії Ангел Божий вразив ассирійських воїнів, які прийшли, щоб узяти Єрусалим в осаду. (4 Цар. 8:13-37-19). До смертельно хворого Єзекії Господь послав Свого пророка Ісаю, щоб попередити царя про наближення кончини. Але цар Єзекія, не бажаючи вмирати, так палко і слізно молився, що Господь продовжив його земне життя ще на 15 років. На підтвердження того, що цар не помре, а одужає, пророк Ісая явив йому знамення — тінь від сонця на щаблях царського палацу пересунулася на десять ступенів назад (4Цар. 20:1-11).

Ісая — пророк Іудейського царства (765-695 рр. до н.е.) під час правління благочестивого царя Єзекії, автор пророчої книги, що називають старозавітним Євангелієм.
Книга пророка Ісаї містить пророцтва про народження Христа від Діви (Іс. 7:14) в Галілеї (Іс. 9) від роду царя Давида (Іс. 11), а також про страждання Христові — про піднесення Господньої гори — Голгофи, до якої зберуться всі народи (Іс. 2, 1-4), про значення Христових страждань. 42-я, 49, 50, 52-53 і 61 глави книги пророка Ісаї настільки точно свідчать про Христа, Його Розп’яття, Воскресіння і прийдешнє Друге Пришестя, що їх називають п’ятим Страсним Євангелієм. Ісая віщував і прихід Предтечі Господнього Іоанна — «голосу волаючого в пустелі» (Іс. 40, 3).

Згідно з церковним переказом, пророк Ісая закінчив своє життя мученицьки — був страчений за свою проповідь в роки правління наступника Єзекії — нечестивого царя Манасії.

Погребох образ Твой и растлих заповедь Твою, вся помрачися доброта, и страстьми угасися, Спасе, свеща. Но ущедрив, воздаждь ми, якоже поет Давид, радование.

Обратися, покайся, открый сокровенная, глаголи Богу, вся ведущему: Ты веси моя тайная, Едине Спасе. Но Сам мя помилуй, якоже поет Давид, по милости Твоей.

Якоже поет Давид — наводяться слова 50 псалма царя і псалмоспівця Давида, який він написав як покаянну молитву після свого гріхопадіння, коли послав воїна Урію на вірну смерть, щоб відняти його дружину Беер-Шеви: «Поверни мені радість спасіння Твого і духом підтримай мене» (Пс. 50:14), «Помилуй мене, Боже, з великої милості Твоєї, і з великого милосердя Твого прости провини мої» (Пс. 50: 3). Цей псалом читається щодня за богослужінням і в домашніх ранкових молитвах як зразок покаянною молитви.
Пісня 8

Чудо ново видев, ужасашеся божественный в тебе воистинну, мати, Зосима: ангела бо зряше во плоти и ужасом весь исполняшеся, Христа поя во веки.
Зосима — преподобний палестинський відлюдник, який став свідком чудесного переходу річки Йордан, як по суші, преподобною Марією Єгипетською і дав їй християнське напуття.

Яко от оброщения червленицы, Пречистая, умная багряница Еммануилева внутрь во чреве Твоем плоть исткася. Темже Богородицу воистинну Тя почитаем.
Еммануїл («з нами Бог») — алегоричне ім’я Сина Божого, що зустрічається у пророка Ісаї: «Тому Господь Сам дасть вам знак: Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім’я Йому: Еммануїл» (Іс. 7: 14).

За матеріалами orthodoxy.org.ua, переклад Галини Бут

Переглядів: 217

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *