Антипасха, Фомина неділя

фоминаПерша неділя після Великодня має дві назви: Фомина неділя та – Антипасха, що в перекладі означає – навпроти Пасхи, або ж – замість неї. Цей, восьмий день після Пасхи, з давніх часів, як закінчення Світлої седмиці, святкувався особливо і становив, начебто, заміну Пасхи, тому і називається ще Антипасхою.
У цей день оновлюється пам’ять Воскресіння Христового, тому Антипасха називається ще тижнем оновлення. Також сьогодні закінчується Світла Пасхальна седмиця, від цієї неділі починається недільне коло всього року. В стародавні часи новохрещені християни, які приймали Таїнство Хрещення напередодні Великодня, цілий Світлий Тиждень носили на собі білі хрестильні одежі, а в восьмий день, саме на Антипасху – урочисто знімали ці одежі в Церкві – все це символізувало їхнє урочисте оновлення у Христі.

Богослужіння цього дня присвячене, головним чином, спогаду явлення Христа після Воскресіння апостолам, в тому числі і Фомі. Головним змістом цього дня є оновлення Великодньої радості, яке звершив Господь наш Іісус Христос під час свого другого явлення серед своїх учнів після Воскресіння. Зробив він це також і для того, щоб увірував в Його Воскресіння апостол Фома, якого не було поміж учнями під час першої появи Воскреслого Спасителя. Вся служба спонукає віруючих пробудитися від сну гріховного, звернутися до Сонця правди – Христа, зміцнити в собі віру і, разом з апостолом Фомою, щиро, радісно вигукнути: «Господь мій і Бог мій».

У зв’язку з цим, тиждень називають ще і Фоминим. Церква надає цій події особливого значення. Своїм явленням апостолові Фомі воскреслий Господь запевняє, що Він мав після Воскресіння не уявну, ефемерну плоть, а справді пречисту, яку прийняв від утроби Пресвятої Богородиці, якою був розіп’ятий його на Хресті і на якій залишилися від того, навіть після Воскресіння, рани.
Апостол Фома

Святий апостол Фома був родом з галілейського міста Пансади і займався рибальством. Почувши благовістя Ісуса Христа, він все залишив і пішов услід за Ним.

Апостол Фома входить в число двоєнадесятиці святих апостолів, 12 учнів Спасителя. Святитель Іоанн Златоуст говорить: «Фома… став по благодаті Божій мужнішим, ревнішим і невтомнішим від інших… так що обійшов зі своєю проповіддю майже всю землю, не злякавшись сповіщати Слово Боже народам диким».

За церковним переданням, святий апостол Фома заснував християнські Церкви в Палестині, Месопотамії, Парфії, Ефіопії та Індії. Проповідь Євангелія апостол піддтвердив мученицькою смертю. За навернення до Христа сина і дружини правителя індійського міста Меліапора (Меліпура) святий апостол був кинутий у темницю, нещадно катований і, нарешті, пронизаний п’ятьма списами, відійшов до Господа.

 

«Не повірю, доки не побачу на руках його ран від цвяхів… і не вкладу руки моєї в ребра Його», — так відреагував на приголомшливу звістку про Христове Воскресіння Фома.

Через кілька днів по тому «…Іісус прийшов… і став посеред апостолів, і сказав: «Мир вам!» Потім говорить Фомі: «Дай палець твій сюди і подивись на руки Мої, простягни і руку твою і вклади в ребра Мої. І не будь невіруючим, але віруючим». Фома сказав у відповідь: «Господь мій і Бог мій!» Іісус сказав йому: «Ти повірив тому, що побачив Мене? Блаженні ті, що не бачили і увірували!»

Побачити Воскреслого Христа духовними очима – і не раз чи два у житті, а щоденно відчувати Його присутність своїм серцем – ось головне завдання нашого земного життя, здійснення якого дозволить реально побачити Господа в житті вічному.

За матеріалами порталу orthodoxy.org.ua, переклад – архімандрит Герман (Кулакевич)

 

Переглядів: 915

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *