6 жовтня – зачаття Іоанна Хрестителя. Дім Предтечі

1-1-600x428Ейн Керем – тихий район Єрусалима в двадцяти хвилинах їзди на автобусі від центру. Тут варто всесвітньо відома лікарня «Гадасса» (пам’ятаєте друге ім’я старозавітної цариці Естер?), А в ній – синагога з вітражами, розписаними загадковим Марком Шагалом.

Тут же знаходиться місце, відоме кожному православному за віршами Євангелія від Луки, які ми чуємо на утрені будь-якого Богородичного свята: «Во дни оны воставше Мариам иде в Горняя с тщанием во град Иудов, и вниде в дом Захариин, и целова Елисавет». Так, саме тут стояв будинок первосвященика Захарії і його дружини Єлисавети – батьків Іоанна Хрестителя. Саме тут почалася проповідь Предтечі Господнього, Який з утроби матері привітав Пресвяту Діву і трьома днями раніше зачатого від Духа Святого Господа Ісуса Христа.

Зараз це місце є обов’язковим пунктом програми для паломників-слов’ян (і не тільки) – Горненський монастир Руської Православної Церкви гостинно відкриває ворота, і ми опиняємося в затишній тіні кипарисових дерев, любовно насаджених першими насельницями.image0011

На місці Різдва Іоанна Предтечі розташований печерний храм на честь цієї події.

Над входом – мозаїчне зображення проповідника покаяння.image0021

А на зовнішній стіні дивовижні ікони: Благовіщення Різдва Іоанна Предтечі, Зачаття Іоанна Предтечі і Втеча Єлисавети з Іоанном Предтечею в пустелю:image005
Про останню подію ми поговоримо трохи пізніше.

За стіною храму, в сусідній католицькій церкві, знаходиться інша половина печери. Власне, вона і розділилася волею випадку – після землетрусу. Ось так і вийшло, що місце Різдва Іоанна Предтечі поділилося між православними і католиками. І глуха стіна скорботно нагадує про поділ в християнському світі.image006

На жаль, стан храму не дозволяє проводити в ньому богослужіння, і навіть паломників туди пускають не завжди.

Тому богослужіння свята проходять в двох інших храмах обителі: Всіх святих, котрі в землі Руській просіяли,

image007і Казанської ікони Божої Матері (безпосередньо на місці будинку свв. прав. Захарії і Єлисавети).

image008

В цей же день з монастиря йде ікона Благовіщення Пресвятої Богородиці, що була тут три місяці, зі свята цілування (він відзначається тільки тут, на третій день після Благовіщення).

А тепер повернімося до обіцяного – втеча Єлисавети з Іоанном Предтечею в пустелю. Від кого вони втікали?

Утікали вони від тих же солдатів Ірода, від яких святе Сімейство йшло до Єгипту. Саме тому на сусідній католицькій церкві зображена мозаїка «Втеча в Єгипет».

image009
Чи замислювалися ви коли-небудь про число вбитих Іродом немовлят, що донесло до нас Святе Передання? Воно колосальне навіть за теперішніх часів – чотирнадцять тисяч. Навіть якщо поділити його на десять – все одно, для Віфлеєму це дуже багато. Адже Віфлеєм і зараз невелике місто, а тоді населення було значно менше.

Тим часом, Передання донесло до нас і ще один сюжет, значно менш відомий, згідно з яким Ірод наказав убити всіх немовлят не тільки в Віфлеємі, але взагалі в околицях Єрусалиму.

Недалеко від Ейн Керема знаходиться ще один монастир, католицький. Раніше він належав греко-католикам (тому ікони тут виконані в грецькій манері), а нинішні його господарі – францисканці-мовчальники.

pustyn-450x600

Це місце називається “Іоанн в пустелі”. За переказами, саме сюди бігли праведна Єлизавета з немовлям Іоанном. Побачивши, що воїни Ірода вже зховсім близько, Єлисавета благала до Господа: «Нехай ця гора сховає нас із чадом!» – і гора розступилася, впускаючи втікачів у невелику печеру.

peshhera-gde-skryvalas-sv-elisaveta-s-mladencem-ioannom-predtechej

Єлисавета, як ми пам’ятаємо, була вже похилого віку, коли зачала Іоанна, тому довго після народження сина не прожила. Отрок залишився жити в пустелі до виходу на проповідь, про що скупо повідомляє останній вірш першого розділу Євангелія від Луки: «А дитина росла і зміцнювалася духом, і перебувала в пустелі до дня свого з’явлення перед Ізраїлем».

Продовжує він, найбільший Між народженими від жінок, по слову Спасителя, проповідувати і понині.

У Горненському монастирі розповідають таку історію. Був у них раніше охоронець, араб-мусульманин. Одного вечора, обходячи територію, він побачив незнайому людину з палицею. «Ти що тут робиш?» – сердито запитав він непрошеного гостя. «А ти сам-то хто?» – замість відповіді запитав його той. «Я – тут господар», – відповів роздратований охоронець. Чоловік подивився на нього суворо, сказав: «Ні, господар тут я», – і кудись зник. А вранці охоронець придивився до ікони Іоанна Хрестителя і упізнав учорашнього відвідувача.

Нехитра історія бере за душу. Можливо, тому, що він, котрий втратив притулок через кілька днів після народження і все життя поневірявся по пустелях, поки не стратили його сильні світу цього за правду, все-таки повернувся до себе додому.

За матеріалами порталу «Православ’я і світ»

 

Переглядів: 203

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *