16 жовтня — священномученика Діонісія Ареопагіта (96)

p1aun01v24258ea3blv8u6v9u3Священномученики Діонісій Ареопагіт, єпископ Афінський, а також пресвітер Рустик та диякон Елевферий вбиті в галлійській Лютеції (давня назва Парижа) в 96 році (за іншими даними — в 110 році), під час гоніння за імператора Доміціана (81-96).

Святий Діонісій жив у місті Афіни. Там же виховувався і отримав класичну еллінську освіту. Потім вирушив у Єгипет, де в місті Іліополі вивчав астрономію. Разом з другом Аполлофоном він був свідком сонячного затемнення в момент розп’яття на Хресті Господа Ісуса Христа. «Це або Бог, Творець всього світу, страждає, або цей світ видимий закінчується», — сказав тоді Діонісій. В Афінах, куди він повернувся з Єгипту, його обрали членом ареопагу (верховного афінського суду).
Коли святий апостол Павло проповідував в афінському ареопазі (Деян.17: 16-34), Діонісій прийняв це спасительне благовістя і став християнином. Упродовж трьох років Діонісій був сподвижником святого апостола Павла в проповіді Слова Божого. Згодом апостол Павло поставив його єпископом міста Афін. У 57 році святий Діонісій був присутній при похованні Пресвятої Богородиці.
Ще за життя Матері Божої Діонісій Ареопагіт спеціально приїжджав до Єрусалиму з Афін, щоб побачити Богоматір, і писав своєму вчителеві апостолу Павлу: «Свідчу Богом, що, крім Самого Бога, немає нічого у всесвіті, в такій мірі сповненого Божественної сили і благодаті. Ніхто з людей не може осягнути своїм розумом те, що я бачив. Визнаю перед Богом: коли я Іоанном, сяючим серед апостолів, як сонце на небі, був приведений перед лице Пресвятої Діви, я пережив невимовне відчуття. Переді мною заблищали якесь Божественне сяйво. Воно осяяло мій дух. Я відчував пахощі невимовних ароматів і був сповнений такого захоплення, що ні тіло моє немічне, ні дух не могли перенести цих знамень і початків вічного блаженства і Небесної слави. Від Її благодаті знемогло моє серце, нужденний мій дух. Якби у мене не було в пам’яті твоїх повчань, я б вважав за Її істинним Богом. Не можна собі й уявити більшого блаженства, ніж те, яке я тоді відчув».
Після кончини апостола Павла, бажаючи продовжити його справу, святитель Діонісій вирушив з проповіддю в західні країни, супроводжуваний пресвітером Рустиком і дияконом Елевферієм. Багатьох він навернув до Христа в Римі, а потім в Німеччині, Іспанії. У Галлії, під час переслідування християн язичницькою владою, всі три сповідники були схоплені і вкинуті в темницю. Вночі святий Діонісій звершив Божественну Літургію у співслужінні Ангелів Божих. На ранок мученики були обезголовлені. Святий Діонісій взяв свою голову, пройшов з нею до храму і тільки там упав мертвий. Благочестива жінка Катулла поховала останки мученика.
Велике значення для Православної Церкви мають твори святого Діонісія Ареопагіта. До нашого часу з них збереглися чотири книги: «Про небесну ієрархію», «Про церковну ієрархію», «Про Імена Божі», «Про містичне богослов’я», а також десять послань до різних осіб.

Творіння святого Діонісія Ареопагіта (їх називають «Ареопагітики») мають виняткове значення в богослов’ї Православної Церкви. Упродовж майже чотирьох століть, аж до початку VI століття, твори святого отця зберігалися лише в таємних переказах, переважно богословами Олександрійської Церкви. Вони були відомі Клименту Олександрійському, Оригену, Діонісію Великому, котрі очолювали Огласительне училище в Олександрії, і святому Григорію Богослову. Святий Діонісій Олександрійський писав святителю Григорію Богослову тлумачення на «Ареопагітики». Загальцерковне визнання твори святого Діонісія Ареопагіта отримали в VI-VII ст. Особливу популярність мають коментарі до них, написані преподобним Максимом сповідником († 662).
У Східній Православній Церкві вчення святого Діонісія про духовне священноначалля та обоження людської природи було відомо спочатку за «Богослов’ям» преподобного Іоанна Дамаскіна. Перший слов’янський переклад самих «Ареопагітиків» був зроблений на Афоні близько 1371 року ченцем Ісайєю. Списки його були широко поширені на Русі. Багато з них донині зберігаються в вітчизняних книгосховищах — в тому числі пергаментний рукопис «Творіння святого Діонісія Ареопагіта», що належав святителю Кипріану, митрополиту Київському і всієї Русі († 1406) і писаний його рукою.

За матеріалами порталу “Азбука віри”, переклад — архімандрит Герман (Кулакевич)

Переглядів: 154

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *