Старший син Ярослава Мудрого, онук святого Володимира: благовірний князь Новгородський Володимир

p1aupede9v80rqsv649bs816g74Благовірний князь Новгородський Володимир, онук святого рівноапостольного князя Володимира, старший син великого князя Ярослава і благовірної княгині Анни (в світі Ірини), народився 1020 р. У 1034 році князь Ярослав посадив його на князювання в Новгороді Великому і дав новгородцям грамоту з наказом платити по ній данину. Звідси, з Новгорода, в 1042 р. Володимир Ярославович ходив війною на ямь і переміг їх. Але сталася моровиця коней, і воїни князя втратили їх.

У 1043 р. за наказом батька Володимир Ярославович брав участь в поході русичів проти греків, організованому для покарання греків за образу руських купців у Царгороді і за вбивство одного з них. Похід цей був невдалий. На шляху до Царгорода Володимира зустріли посли імператора Костянтина Мономаха (1042-1054), обіцяючи ім’ям імператора покарати вбивць купця, але князь Володимир відпустив послів ні з чим і на човнах наблизився до міста. На вторинну пропозицію миру з боку імператора Володимир Ярославович погоджувався тільки з тією умовою, що греки дадуть по три фунти золота на кожну людину в його війську. Тоді греки почали бій і запалили кілька руських човнів; на довершення лиха піднялася буря, розкидала руські судна і багато їх потопила. Пішов на дно і човен князя, так що Володимира взяли в інший човен. Військо русичів змушене було розділитися: воїни, які втратили судна, під проводом Вишата вирішили повертатися суходолом, а князівська дружина під начальством Володимира Ярославовича вирушила морем. Імператор послав за русичами погоню суходолом і морем. Помітивши човна греків, князь Володимир вступив в битву і, розбивши греків ущент, повернувся до Києва з безліччю полонених. Не так щасливо закінчився шлях шеститисячного загону, який повертався на батьківщину сушею під проводом Вишата. При місті Варні (нині болгарське місто на західному березі Чорного моря) русичів оточили греки, чимало воїнів взяли у полон, багатьох мучили і осліпили. Відпущені вони були на Русь лише через три роки, після укладення миру з греками.

В 1045 Володимир Ярославович з тодішнім Новгородським єпископом Лукою Жидятою заклав кам’яний собор в ім’я Святої Софії, Премудрості Божої, закінчений через сім років (у 1052 р.) Цей храм був головною святинею вільного міста, духовним осередком його життя. Давні новгородці говорили: «Де Свята Софія, там Новгород; помремо, проллємо кров за Святу Софію». За розпорядженням благочестивого князя 1017 р. списані були одним священиком пророчі книги з тлумаченнями.

4 жовтня 1052 р. Володимир Ярославович, маючи всього 32 роки від роду, преставився в Новгороді; тіло його було покладено в створеному ним храмі Святої Софії, де трохи раніше, в 1050 р., було поховано тіло благочестивої його матері, благовірної княгині Анни. Після святого князя залишився один син Ростислав.
У 1178 р. новгородці в одній гробниці зі святим Володимиром поклали тіло померлого у них князя Мстислава Ростиславича Хороброго. У 1439 р. архієпископ Новгородський Євтимій позолотив, розписав і поклав покриви на гробниці св. Володимира і його благочестивої матері; тоді ж він встановив святкувати їх пам’ять у 4-й день жовтня. У 1654 р. митрополит Новгородський Макарій переніс їх мощі з Корсунської паперті в саму церкву Святої Софії і поклав їх в новій раку на правій стороні, біля південного входу. Мощі св. князя Володимира Ярославича спочивають відкрито.

За матеріалами порталу “Азбука віри”, переклад — архімандрит Герман (Кулакевич)

Переглядів: 536

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *