Поклоніння чесним веригам апостола Петра

desnitsky270313_gАпостол Петро, ​​який раніше звався Симоном, був сином рибалки Іони з Віфсаїди Галілейської і братом апостола Андрія Первозванного, котрий і привів його до Христа. Святий Петро був одружений і мав будинок у Капернаумі. Покликаний Христом Спасителем під час риболовлі на Генісаретському озері, він завжди висловлював особливу відданість і рішучість, за що і був удостоєний особливого наближення до Господа разом із апостолами Іаковом та Іоанном Богословом.

Сильний і полум’яний духом, він, природно, зайняв упливове місце в лику Христових апостолів. Він перший рішуче сповідав Господа Ісуса Христа Месією, за що удостоївся імені Кифа, тобто камінь, Петро. На цьому камені Петрової віри Господь обіцяв створити Церкву Свою, яку врата пекла не переможуть.

Своє триразове зречення від Господа напередодні Його розп’яття апостол Петро омив гіркими сльозами розкаяння, внаслідок чого після Свого воскресіння Господь знову відновив його в апостольському достоїнстві, триразово, за кількістю зречень, доручивши йому пасти ягнят і овець Своїх. Згідно з переказами, апостол Петро щоранку після крику півня згадував своє малодушне зречення від Христа і починав гірко плакати.
Апостол Петро першим сприяв розповсюдженню та утвердженню Церкви Христової після зішестя Святого Духа, виступивши із промовою перед народом у день П’ятидесятниці і навернувши 3000 душ до Христа. Через деякий час, зціливши кульгавого від народження, він другою проповіддю обернув до віри ще 5000 іудеїв. Духовна сила, що виходила від апостола Петра була настільки сильна, що навіть тінь його, осяявши лежачих на вулиці хворих, зцілювала їх (Діян.5:15). Книга Діянь із 1 розділу по 12 розповідає про його апостольську діяльність.

Онук Ірода Великого, Ірод Агриппа Перший, у 42 році після Р. X. підняв гоніння проти християн. Він умертвив апостола Іакова Зеведеєвого та кинув апостола Петра в темницю. Християни, передбачаючи страту апостола, гаряче за нього молилися. Вночі сталося диво: в темницю до Петра зійшов Ангел Божий, окови спали із ув’язненого, і він безперешкодно пішов із темниці, ніким не помічений. Після цього чудесного звільнення книга Діянь згадує про нього тільки раз, при розповіді про Апостольський собор.
Інші відомості про нього збереглися тільки в церковних переказах. Відомо, що він проповідував Євангеліє на берегах Середземного моря, в Антіохії (де висвятив апостола Еводію). Апостол Петро проповідував у Малій Азії іудеям і прозелітам (язичникам, наверненим у іудейство), потім – в Єгипті, де висвятив Марка в першого єпископа Олександрійської церкви. Звідси він перейшов до Греції (Ахаія) і проповідував в Коринфі, потім – у Римі, Іспанії, Карфагені і Британії. Згідно з переказами, апостол Марк написав своє Євангеліє для римських християн зі слів апостола Петра. Серед новозавітних священних книг є два Соборні Послання апостола Петра. Перше Соборне Послання апостола звернено до «прибульців, розсіяних у Понті, Галатії, Каппадокії, Азії й Віфанії» – провінціях Малої Азії. Причиною написання було бажання апостола Петра утвердити братів своїх у вірі при виникненні труднощів у цих громадах і гоніння, що спіткали їх із боку ворогів Хреста Христового. З’явилися серед християн і внутрішні вороги в особі лжеучителів. Користуючись відсутністю апостола Павла, вони почали спотворювати його вчення про свободу християнської і протегувати всяку моральну розбещеність.

Друге Соборне Послання написане до тих же малоазіатських християн. У цьому другому Посланні апостол Петро з особливою силою застерігає віруючих від розпусних лжеучителів. Ці псевдовчення подібні до тих, що викриває апостол Павло в посланнях до Тимофія і Тита, а також апостол Юда – у своєму Соборному посланні. Лжевчення єретиків погрожували вірі й моральності християн. У той час стали швидко поширюватися гностичні єресі, що ввібрали в себе елементи юдейства, християнства і різних язичницьких учень. Це послання написане незадовго до мученицької кончини апостола Петра: «Знаю, що скоро повинен я залишити оселю свою (тіло), як і Господь наш Ісус Христос оголосив мені».
До кінця життя апостол Петро знову прибув до Риму, де і прийняв мученицьку кончину в 67 році через розп’яття вниз головою. Святий апостол Петро за наказом царя Ірода, був кинутий у темницю і скутий двома залізними ланцюгами.

Але вночі, коли він спав серед двох воїнів, Ангел Господній розбудив його, штовхнувши в бік, і вивів із темниці, при чому залізні вериги впали з рук апостола, як розповідається про це в книзі Діянь апостольських (Деян.12: 1). Звістка про чудове позбавлення Петра від кайданів і темниці розійшлася по всьому Єрусалиму, – і деякі з віруючих, взявши таємно ці вериги, стали зберігати їх у себе, щоб, дивлячись на них, мати перед очима самого первоверховного апостола Петра, який після виходу з темниці вирушив для проповіді слова Божого в інші країни і не повертався до Єрусалиму. Ці вериги отримали від тіла апостола, який був міцно ними пов’язаний, цілющу силу. Відомо, що головні пов’язки і хустки святого апостола Павла зціляли хвороби і виганяли нечистих духів, тому що були просякнуті потом його (Діян.19: 15); таку ж дію мали вериги святого Петра, бо колись щільно охоплювали тіло апостола. Віруючі з глибоким благоговінням шанували ці чесні вериги, віддавали їм поклоніння і ретельно зберігали їх, як дорогу спадщину, з роду в рід, при чому кожен раз батьки – дітям, а ті – своїм спадкоємцям пояснювали, якого великого в’язня стосувалися ці вериги і чиїм тілом він освячені. Так перейшли вони у спадок в руки святійшого Єрусалимського Патріарха Ювеналія. І коли благочестива цариця Євдокія, дружина царя Феодосія Молодшого, поверталася до Царгорода з Єрусалиму, де за час свого перебування побудувала багато церков і прикрасила зі своїх царських коштів святі місця, – то патріарх Ювеналій подарував їй за її благочестя і любов до святині чимало різних духовних скарбів. У числі їх він подарував їй і ці чесні і чудотворні вериги святого апостола Петра. Після повернення до Царгорода Євдокія одну веригу принесла в дар храму святого апостола Петра, усередині Великого Софійського собору, а іншу послала в Рим своєї дочки Євдокії, яка була заміжня за римським царем Валентином III. Благочестива, як матір, Євдокія з любов’ю прийняла цей дорогоцінний дар і, побудувавши на Ексквілійській горі храм в ім’я святого апостола Петра, поклала там її разом зі знайденою у Римі іншою веригою святого апостола Петра, якими він був пов’язаний під час його під час мук Нерон. Після того було встановлено здійснювати 29-го січня свято поклоніння цим чесним веригам у пам’ять і честь святого апостола Петра і во славу Христа Бога нашого.

За матеріалами сайту «Азбука віри», переклад – архімандрит Герман (Кулакевич)

Переглядів: 124

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *