16 лютого – рівноапостольного Миколая архієпископа Японський

16 лютого – день пам’яті святителя Миколая Японського. Майбутній cвятитель народився в 1836 році в Смоленській губернії. У 60-х роках XIX століття в російській державі виникла ідея про розвиток православної місії в Японії. Отримавши непогану духовну освіту, Іван Касаткін, так звали святителя в миру, вирішив присвятити себе цьому служінню. Він прийняв постриг і вирушив у місто Хакодате , у храм при російському консульстві.

До проповіді серед японців святитель готувався зі східним завзяттям – упродовж 8 років –  вивчав японську мову, побут, культуру цієї країни. Після цього він очолив Російську Духовну Місію, що відкрилася у Токіо. Тут був побудований православний храм, духовне училище, почалося видання місцевого «Церковного вісника», перекладалися книги, був створений богословський словник. Служби і викладання велися японською мовою.

Найважчим періодом у житті святителя Миколая стала російсько-японська війна 1905 року, – священик, відданий своїй японській пастві, не міг не вболівати за російських солдатів, допомагаючи полоненим.

За півстоліття місіонерської роботи святителя Миколая у Японській Православній Церкві було утворено 266 громад, куди входило 33 017 православних японців. У складі єпархії був 1 архієпископ, 1 єпископ, 35 ієреїв, 6 дияконів, 14 вчителів співу, 116 проповідників-катехитів.

Сьогодні автономна Японська Православна Церква – це три єпархії, що включають в себе 150 парафій, де служить 40 священнослужителів. Усе це – спадщина святителя Миколая.

10 фактів про святителя Миколая Японського:

1) Щоб дістатися до семінарії губернського міста Смоленська, майбутньому святому довелося пройти пішки понад 150 верст. Іван Касаткін був із духовного стану, і вихований із вірою в те, що повинен обов’язково слідувати шляху батька-священика.

2) Дорога до Японії зайняла цілий рік. Через увесь Сибір святитель проїхав у кибитці. «Японія малювалася в моїй уяві як наречена, яка чекає мого приходу з букетом в руках. Ось пронесеться звістка про Христа – і все оновиться…», –  згадував святитель у своїх щоденниках.

3) Проповідь християнства в Японії довгий час каралася стратою. «Японці дивилися на християнство як на шкідливу секту, до якої можуть належати тільки затяті лиходії», –  розповідав архієпископ Миколай.

4) Під час занять японською мовою відпочинку просили вчителі, яких він наймав по двоє-троє одночасно, щоб вони могли змінювати один одного – настільки сильним було його завзяття скоріше опанувати мову.

5) Вивчаючи культуру Японії, святитель ходив по буддійських і синтоїстських  храмах, розмовляв із місцевими духовними вчителями, вивчав літературу. Одного разу отець Миколай зайшов у буддійський храм, гостя хотіли посадити, але жодного стільця поруч не виявилося. Тоді йому ввічливо запропонували сісти на жертовник, на превеликий подив розгубленого місіонера.

6) Першого японця отець Миколай, незважаючи на загрозу смерті, хрестив уже через 4 роки свого служіння. Ним став колишній жрець синтоїстського храму. Той завжди з ненавистю дивився на ієромонаха Миколая, зустрічаючись із ним в будинку консула, і святитель якось запитав його: «За що ти на мене так сердишся?». Японець відповів: «Ти зі своєю проповіддю найбільше заважаєш Японії». «А ти хіба знайомий із моїм вченням? Спочатку вислухай, а потім суди», – запропонував монах. Японець зніяковів і раптом відповів: «Ну, говори». Незабаром Саваба був хрещений із ім’ям Павло та став першим священиком-японцем.

7) Повчаючи, святитель говорив про дуже прості речі, але завжди запалював серця. Хлібороб, учитель, воїн, купець – усі вони необхідні для людства, – говорив єпископ, – усім їм треба бути. Нехай вони працюють, усвідомлюючи це, тоді одним виконанням свого служіння отримають Царство Небесне.

8) Упродовж 30 років, кожного дня, рівно о шостій годині вечора входив у келію отця Миколая його постійний співробітник по перекладах Накаї-сан. Він сідав поруч із єпископом на низенький табурет і починав писати під диктовку переклади духовних книг на японську мову. Робота тривала чотири години. Відкладалася вона тільки в дні вечірніх богослужінь і свят.

9). Святитель був єдиним росіянином у Японії під час війни 1905 року. Ризикуючи життям, він залишився з Японською Православною Церквою. Єпископ Миколай ясно розумів, що патріотизм потрібен і для Японії, тому він наполегливо вимагав від своїх послідовників, щоб вони були вірними синами своєї країни. Православним японцям святитель Миколай благословив молитися про дарування перемоги їх імператору. Але сам під час війни в спільному богослужінні не брав участі – не міг молитися про перемогу Японії над його батьківщиною.

10) Із ювілеєм служіння владику Миколая вітав сам губернатор Токіо. Святитель погодився урочисто відсвяткувати ювілей служіння в Японії, знаючи, що свято приверне увагу багатьох, і це послужить для ще більшого розповсюдження Віри Христової.

«Фома», переклад – архімандрит Герман (Кулакевич)

Переглядів: 43

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *