17 лютого – преподобного Ісидора Пелусіотського (бл. 436 – 440)

sf-cuv-isidor-pelusiotul-2-1Преподобний Ісидор Пелусіот жив у IV – V століттях. Родом із Олександрії. Виріс у середовищі благочестивих християн. Він був родичем Феофіла, архієпископа Олександрійського, і його наступника святого Кирила. Ще юнаком він покинув світ і пішов у Єгипет на Пелусіотську гору, що стала місцем його чернечих подвигів. Духовна мудрість і суворий аскетизм преподобного Ісидора, в поєднанні з глибокою освіченістю і природним знанням людської душі, дозволили йому в короткий час здобути повагу і любов монахів. Вони обрали його своїм настоятелем і звели в сан пресвітера. Наслідуючи приклад святителя Іоанна Златоуста, якого йому довелося бачити і чути під час подорожі до Константинополя, преподобний Ісидор присвятив себе, переважно, християнській проповіді, тій «практичній філософії», що, за його власними словами, є «фундаментом будівлі і самою будівлею», в той час, як логіка «є його прикрасою», а «споглядання – вінцем». Він був учителем і безвідмовним порадником для всіх, хто звертався до нього за духовною підтримкою – будь то проста людина, вельможа, єпископ, Патріарх Олександрійський або сам імператор. Після нього залишилося близько 10000 листів, із яких до нас дійшло 2090. Велика частина цих листів містить глибокі за богословським наповненням і, водночас, морально-повчальні тлумачення Святого Письма. Тут преподобний Ісидор виступає як кращий учень святителя Іоанна Златоустого. Любов і відданість преподобного до великого проповідника проявилися в рішучих діях на захист святого Іоанна під час гоніння на нього імператриці Євдоксії та архієпископа Феофіла. Після смерті святителя преподобний Ісидор переконав наступника Феофіла, святого Кирила Олександрійського, вписати ім’я святого Іоанна Златоуста в церковні диптихи як сповідника. З ініціативи преподобного Ісидора був скликаний III Вселенський Собор в Ефесі (431), на якому було засуджено лжевчення Несторія про Особу Ісуса Христа. Преподобний переніс із Єгипту в Пісідію (Мала Азія) мощі преподобних Паїсія Великого і Павла Фівейського.
Преподобний Ісидор дожив до глибокої старості і мирно спочив близько 436 року. Церковний історик Євагрій (VI століття) пише про преподобного Ісидора, що «життя його здавалося всім життям ангела на землі». Інший історик, Никифор Калліст (XI ст.), так вихваляє преподобного Ісидора: «Він був живим і одухотвореним стовпом чернечих статутів і Божественного бачення і найвищим взірцем найтеплішого наслідування і вчення духовного».

Преподобний Ісидор Пелусіотський є автором трьох книг листів, а також об’ємного «Тлумачення Нагірної проповіді», де детально аналізує та роз’яснює зміст слів, сказаних Спасителем, і настанов, які Він дав Своїм учням та народові, котрий слухав слово Христа.

За матеріалами сайту «Азбука віри», переклад – архімандрит Герман (Кулакевич)

Переглядів: 108

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *