Маленька історія про велику святиню: чудотворна Білівська ікона «Віднайдення загиблих»

Изображение-007-630x47302_bigСело Білівські Хутори – за двадцять кілометрів від Бронників Рівненського району. Маленьке, напівпорожнє. Сьогодні у ньому дуже багато хат-пусток. Але люди їдуть сюди не помилуватися пасторальними мальовничими пейзажами чи оглянути сільські пам’ятки архітектури, – паломників приваблює чудотворна ікона Матері Божої «Віднайдення загиблих» у місцевому Різдво-Богородичному монастирі.

У православному світі відомо кілька чудотворних ікон під цією назвою, через які Матінка Божа являла Свою милість людям, які вже переступили поріг загибелі. Про походження першообразу «Віднайдення загиблих» достовірних відомостей не збереглося. Відомо, що у середині XVII століття в селі Бор Калузької губернії благочестивого селянина Федота Обухова на свято Хрещення Господнього застала у полі завірюха. Дорогу замело, коні вибилися з сил і зупинилися біля непрохідного яру. Не знаючи, як урятуватися, Обухов ліг у сани і задрімав, не усвідомлюючи навіть, що зовсім замерзне. Але крізь дрімоту в ці страшні хвилини він усім своїм єством змолився до Цариці Небесної про допомогу і дав обіцянку зробити для своєї приходської церкви ікону «Віднайдення загиблих». І Вона почула його молитву: в сусідньому селі один чоловік раптом почув під вікном чийсь голос: «Візьміть». Він вийшов і побачив у санях напівзамерзлого Федота. Ледь одужавши, врятований негайно виконав свою обітницю і замовив список із ікони Георгіївської церкви міста Волхова Орловської губернії. З того часу Борська ікона «Віднайдення загиблих» прославилася багатьма благодатними знаменнями і чудесами. Відомі чудотворні образи «Віднайдення загиблих» не раз прославляли ім’я Матері Божої. Так, ікона із села Малижин Харківської губернії, виявлена ​​в 1770 році, триразово позбавила містян від холери; знані списки були і в селі Червоне Чернігівської губернії, Воронежі, Козлові Тамбовської губернії. І у нас, на Рівненщині, теж є прославлений багатьма чудесами образ «Віднайдення загиблих».

icon_vzyskanie_pogibshih_bogomater2Про святиню обителі матушка Анфіса з жіночого монастиря Різдва Пресвятої Богородиці, що у селі Білівські Хутори Рівненського району, говорить із трепетом і любов’ю. Каже, що коли Божа Матінка спішила на поміч людям, які просили її підтримки, у Неї злетів покров. Вона єдина така. Сьогодні до чудотворного образу Пресвятої Богородиці Білівської «Віднайдення загиблих» приїздить дуже багато людей, кожен зі своїми різноманітними проханнями і молитвами. Вона всім допомагає.

У Білівських Хуторах із 1992 року відбудовують жіночий монастир, заснований у 1932 році архімандритом Мелітоном, який приїхав сюди з Почаївської Лаври.

Розповідає матушка Анфіса:

Причиною цього стало те, що в селі у хаті Степаниди Надьохи у 1927 році обновилася стара ікона Божої Матері «Віднайдення загиблих» (Білівська). Святий образ привіз із турецької війни її батько у 1877 – 78 роках, знайшовши його у православному зруйнованому храмі біля Константинополя. Коли Степанида виходила заміж, батько благословив її цією іконою і заповів берегти як сімейну реліквію. Коли жінка була уже похилого віку, то втратила зір. До її доньки приходили друзі і зауважили, що ікона стара, мовляв, треба нову купити або ж цю почистити. Після цього образ обновився, на стіні навіть було видно сяйво. До хати жінки стали приходити паломники. Коли ікону винесли на вулицю, над нею стояла веселка. А сама Степанида прозріла. Це було перше чудо. Відтоді зафіксовано багато зцілень від недуг, коли Божа Матінка приходила на допомогу. Тож духовенство вирішило збудувати церкву. Хату Степаниди перенесли в інше місце, а на цьому збудували храм. У 1932 році тут заснували монастир. Із Почаївської лаври сюди прибув архімандрит Мелітон, який і керував будівництвом.

А потім прийшла радянська влада. Головний будівничий – архімандрит Мелітон помер, а після його кончини святиню закрили безбожники. Залишилася тільки приходська церква. Приміщенню сусіднього храму не придумали кращого призначення як клуб.

– Щоб заохотити людей, влада вирішила у храмі показати кіно. Там, де був вівтар, натягнули біле полотно, та нічого не вийшло, бо згоріла апаратура. Ніхто не задумався, що це знак, тож приїхали сюди вдруге. Люди знову зібралися, – розповідає матушка Анфіса. – Переповідала одна бабуся Анна, яка уже померла, що тільки-но включили апаратуру, як з вівтаря з’явилася Божа Матір, махнула рукою – і все обладнання знову згоріло. Люди так налякалися, що їм мало було дверей – втікали через вікна. Більше в «клуб» ніхто не пішов. Але згодом тут відкрили бібліотеку і медпункт.

У 1992 році почався процес відродження та розбудови монастиря. ФАП перенесли до іншого приміщення, і нарешті почалися роботи з відновлення храму. Зараз у обителі їх три: в ім’я Різдва Пресвятої Богородиці та Її двох шанованих образів – «Достойно є» і «Віднайдення загиблих». В однойменному храмі є і той давній чудотворний образ, збережений Степанидою Надьохою. Світлої пам’яті жінка похована поруч зі святинею – на території обителі. Покоїться тут і архімандрит Мелітон. Сьогодні у монастирі несуть послух тридцять монахинь. Мають чималу господарку, город, пасіку. Виживає обитель за рахунок паломників, адже місцевих прихожан тут мало. Село почало занепадати, але в останні роки люди з довкола стали розкуповувати хати-пустки. Хто зна, можливо з часом тут буде другий Почаїв чи Оптина пустинь.

Сестри монастиря розповідають, що про Білівську ікону знають не тільки українці, але й православні віряни з інших країн. Люди приїжджають і моляться перед святим образом.

Прохання найрізноманітніші, – каже матушка Анфіса. – Є сімейні негаразди, проблеми в родинах із пияцтвом. Дехто хоче знайти своїх рідних. Тільки минулого року було три випадки, коли не могли знайти потопельників. Перед іконою відслужили молебень – і відразу знайшли загиблих. У Карпатах сталася біда, коли зник альпініст. Шість місяців його шукали. Матері хлопця уві сні явилася Матір Божа і вказала місце, де він загинув. Коли пішли туди, то знайшли тіло, що ані звір не зачепив, ані тління не взяло. Його хоронили таким, ніби він день чи два, як помер… Чудеса, звичайно, відбуваються тільки по щирих молитвах.

Сестри розповідають про ще один випадок чудотворної допомоги Матері Божої за молитвами до Її святого образу: у 2000 році до обителі приїхали паломники зі Львова, попросили помолитися за свого сина, який зник 5 років тому. Монахині молилися за чоловіка, а через 3 місяці у Білівський монастир прийшов лист із подякою від родичів, які розповіли, що втративши пам’ять і мову, зниклий перебував у психіатричній лікарні того ж таки Львова. Паломниця із Волинської області також розповідає про чудо: у її сина була алкогольна залежність, його стан оцінювали як критичний, тому мати вирішила відвезти його до монастиря. Тут помолилися і приклалися до головної ікони обителі. Після поїздки юнак справді змінився, кинув згубну звичку. Тому щаслива мати кілька разів на рік приїздить, щоб помолитися та подякувати Богородиці за порятунок сина.

Моляться сестри, підносять молитви паломники, – життя іде. А Мати Божа Своїм благодатним покровом не залишає обитель.

Інформація з visnyk.lutsk.ua та із відкритих джерел

Переглядів: 5922

1 комментарий:

  1. Церковь иконы «Взыскание погибших» в Киеве http://kiev-foto.info/ru/tserkvi/1806-tserkov-ikony-vzyskanie-pogibshikh

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *