5 квітня – преподобномученика Никона Сицилійського, єпископа, і 199-ти учнів його (251)

Преподобномученик Никон народився в Неаполі. Його батько був язичником, а мати – християнкою. Змужнівши, Никон залишався язичником. Він служив воїном і відрізнявся надзвичайною хоробрістю і силою. Одного разу Никон зі своїм загоном був оточений ворогами. У смертельній небезпеці він згадав християнські настанови матері і, осінивши себе хресним знаменням, помолився Богу, обіцяючи в разі порятунку хреститися. Він уникнув неминучої смерті і, повернувшись додому, з благословення матері, вирушив на пошуки священика, що було нелегкою справою за часів гонінь. На кораблі святий Никон дістався до острова Хіос, зійшов там на високу гору і 8 днів перебував в пості і молитві, просячи Господа допомогти йому. У сонному видінні святому Никону з’явився Ангел Божий, що вказав йому шлях. Святий Никон попрямував на гору Ганос, де ховалися багато ченців, очолюваних Феодосієм, єпископом Кизцьким. Від єпископа святий Никон прийняв Таїнство Хрещення і Ангельський образ. Поселившись у печерному храмі, святий Никон був прикладом для всієї братії. Коли преподобний Никон пробув на горі три роки, єпископу було одкровення від Ангела, щоб він посвятив преподобного Никона в сан єпископа і велів переселитися з усіма ченцями в Сицилійську область. Єпископ Феодосій виконав це і, доручивши святому Никонові 190 ченців, помер. Поховавши єпископа Феодосія, святитель Никон відплив з братією на кораблі в Сицилію, рятуючись від варварів, що наближалися. За Божою волею, святитель Никон побував у рідному Неаполі. Він застав там в живих свою матір і провів разом з нею останні дні її життя. Мати, побачивши його, зі сльозами радості впала йому на груди і цілувала його. Поклавши земний уклін, вона сказала: «Дякую Пресвятому імені Твоєму, Господи, що Ти дав мене побачити сина мого в ангельському образі і єпископському достоїнстві; і нині, Владико мій, почуй мене, рабу Твою, і прийми душу мою в Твої руки». Сотворивши цю молитву, праведна жінка померла. Присутні прославили Бога і поховали її з псалмоспівом.

По місту пронеслася чутка про приїзд святого Никона, і дев’ять воїнів, його колишніх соратників, прийшли побачитися з ним. Після бесіди зі святителем вони увірували і хрестилися і пішли за ним в Сицилію. Прибувши на острів, святитель Никон оселився разом з ченцями в пустельному місці, яке називалось Гигія, неподалік від річки Асінос. Минуло багато років, і знову почалися гоніння на християн. Правителю Сицилії Квінтіану повідомили, що неподалік с численною братією живе єпископ Никон. Всі 199 ченців були схоплені і обезголовлені, а святителя Никона залишили в живих, щоб віддати на муки. Його палили вогнем, але він залишався неушкодженим; прив’язували за ноги до диких коней, щоб волочити по землі, але коні не рушали з місця. Святителю відрізали язик, били його камінням і, нарешті, обезголовили.

Тіло священномученика Никона було кинуто на поталу звірам і птахам. Один пастух, одержимий злим духом, ходив на тому місці і, знайшовши тіло святого, негайно впав обличчям на землю, бо нечистий дух, вигнаний силою святого, кинув його на землю і вийшов з нього з гучним криком: «Горе мені, горе мені, куди мені бігти від імені Никонового?».

Зцілений пастух розповів про це навколишнім жителям. Єпископ міста Мессіни теж дізнався про це і разом з кліром поховав тіло священномученика Никона і його учнів.

За матеріалами порталу «Азбука віри», переклад – архімандрит Герман (Кулакевич)

Переглядів: 93

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *