9 квітня у церковному календарі

Мучениці Матрони Солунської (Фессалонікійської) (III–IV).

Свята Матрона була рабинею однієї іудейки, по імені Павла, дружини солунського воєводи. З юності вона була просвічена світлом Христової віри. Пані її примушувала її до відступництва і навернення у своє язичницьке зловір’я, але оскільки рабиня не скорилася, то дружина воєводи сильно мучила її. Свята Матрона терпіла сильні побої, та смиренно претерпівала все заради Христа і таємно від своєї пані своєї ходила до церкви.
Одного разу Павтила, дізнавшись, що Матрона була в християнській церкві, спитала у неї:

— Чому ти не пішла в нашу синагогу, але ходила до церкви християнську?
Блаженна Матрона з відвагою відповідала:
— Тому що в християнській Церкві присутній Бог, від синагоги ж іудейської Він відступив. Тому я і ходжу не в синагогу, але до церкви.

Тоді Павтила розгнівалася ще більше, безпощадно побила святу Матрону і, зв’язавши, зачинила в темній комірчині. Але на ранок свята була знайдена силою Божою визволена від уз і славословила Христа. І знову пані била її жорсткими жилами ледь не до смерті; потім зв’язала її ще міцніше, знову замкнула її в тій же комірчині і запечатала двері, щоб ніхто не міг увійти до неї і полегшити її страждання. У такому стані свята Матрона, з поміччю Божою, перебувала без їжі і води чотири дні. Після цього Павтила, знявши замки і відчинивши двері, знайшла Матрону знову — колінопреклоненою у молитві. Тоді, неймовірно розлютившись, вона нещадно стала бити Матрону товстими палицями, і, коли свята вже ледь дихала, зачинила її в тому ж приміщенні, де свята мучениця і померла, віддавши дух свій Богові. Тіло святої Матрони жорстокосердна жінка скинула вниз із великої висоти.

Християни, піднявши багатостраждальне тіло святої мучениці Матрони, з честю поховали його. Згодом Олександр, єпископ Солунський, звів храм во ім’я святої, де і поклав чесні її мощі. Мучительку ж Павтилу незабаром настиг заслужений нею суд Божий. На тому самому місці, де вона скинула вниз із високого муру тіло святої Матрони, вона сама потім, випадково послизнувшись, впала і, розбившись, у муках скінчивши життя.

 

Мучеників Мануїла і Феодосія (304)

Святі мученики Мануїл і Феодосій постраждали за віру в Христа в 304 році в Сирмії. Бачачи, як язичники щодня вели на смерть християн, вони увірували в Христа і вирішили постраждати за свою віру. Перед правителем вони сміливо сповідали себе християнами. Правитель і його оточення здивувалися їх мужності. За наказом імператора, святих Мануїла і Феодосія ув’язнили і наказали варті пильно охороняти їх. Через кілька днів правитель наказав привести з в’язниці святих і став їх переконувати відректися від Христа та принести жертву ідолам. Однак святі мученики були тверді у сповіданні віри. Тоді правитель наказав підвісити святих Мануїла і Феодосія на дереві і стругати їх тіла гострими залізними гаками, після чого мучеників поклали на відточені тризуби і, нарешті, обезголовили.

Преподобного Іоанна Прозорливого, Єгипетського (бл. 395)
Преподобний Іоанн Прозорливий Єгипетський народився на початку IV століття, жив в місті Ликополе (Середній Єгипет) і був теслею. У віці двадцяти п’яти років він пішов у монастир, де прийняв чернечий постриг. Упродовж п’ятнадцяти років преподобний Іоанн трудився в різних обителях, потім, бажаючи повної самоти, пішов у Фіваїду на Вовчу гору. В самоті святий Іоанн провів п’ятдесят років, ніколи не залишаючи місця своїх подвигів. Із людьми, які приходили до нього, він розмовляв через невелике віконце, через яке приймав і принесену йому скромну їжу. Преподобний Іоанн, вже після тридцятирічного перебування в затворі, сподобився від Бога благодатного дару прозорливості. Так, імператору Феодосію Великому (379-395) він передбачив перемогу над його супротивниками, Максимом і Євгеном, і звитяжну війну проти галлів. Багатьом відвідувачам своїм він передбачав події їх життя і давав настанови. Святий подвижник роздавав хворим освячений єлей, помазуючись яким, вони зцілювалися від різних недуг.

Преподобний Іоанн передбачив ченцю Палладію, який описав його житіє, що він буде єпископом. Передбачення збулося, і Паладій був поставлений єпископом у Віфінії (Мала Азія).

Преподобний Іоанн в своїх настановах заповідав, насамперед, мати смирення: «Наслідуйте, в міру сил ваших, доброчесне життя святих отців і, якщо зробите все, то на себе не надійтеся і собою не хваліться. Є багато таких людей, які, досягнувши досконалості в чеснотах і загордившись, впали з висоти у прірву. Ретельно спостерігайте: старанні ваші молитви? чи не порушена чистота серця вашого? чи не зайнятий розум ваш сторонніми думками під час молитви? спостерігайте, чи всією душею своєю ви відмежувалися від світу? Не ходіть спостерігати за чужими чеснотами, марнославлячись у той же час своїми власними? Чи піклуєтеся про те, щоб бути добрим прикладом іншим людям? Пильнуйте, не вважайте себе праведниками, щоб не загордитися будь-яким своїм добрим ділом. Дивіться, щоб під час молитви вам не приходили в голову думки про речі мирські, бо немає нічого необачнішого, як устами розмовляти з Богом, думками же бути далеко від Нього. Це часто трапляється з тими, які не стільки відрікаються від світу, скільки піклуються про те, щоб догодити світу. Людина думає про багато речей, віддається ж піклуванню про мирське і тлінне, але, віддаючись піклуванню про мирське, людина не може вже духовними своїми очима бачити Бога. Тій самій людині, яка досягла деякого пізнання Бога (повного пізнання Бога ніхто не може досягти), відкриваються таємниці Божі, і він бачить майбутнє, як сьогодення і, подібно святим, творить чудеса і отримує за молитвами своїми все, що тільки попросить від Бога…

Любіть безмовність, чада, перебуваючи завжди в богомислії і благаючи завжди Бога про те, щоб Він дарував вам розум чистий, вільний від гріховних помислів. Гідний похвали, звичайно, і той подвижник, який, живучи в світі, вправляється в чеснотах, допомагаючи чужинцям або подаючи милостиню, або допомагаючи в трудах іншим, або перебуваючи постійно без гніву. Така людина гідна похвали, тому що перебуває в чесноті, виконує заповіді Господні, не залишаючи і земних справ. Але кращий того й гідний більшої похвали буде той, хто, перебуваючи постійно в богороздумах, від матеріального сходить до духовного, сам же прагнучи до Небесного, постійно стоячи перед перед Богом, відмовившись від усього мирського і вже не прив’язуючись знову до світу турботами про земне. Така людина близька до Бога, Якого прославляє невпинно в молитвах і Псалмоспівах».

Цими та подібними рятівними повчаннями, повчальними розповідями і прикладом равноангельского життя преподобний приніс багато духовної користі людям.

Преподобний Іоанн Єгипетський дожив до глибокої старості і відійшов до Господа в 395 році у віці дев’яноста років.

За матеріалами порталу “Азбука віри”, переклад — ігумен Герман (Кулакевич)

 

 

Переглядів: 162

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *