Страсна седмиця: Велика Субота

Велика субота — це останній день перед Великоднем. Для вірян — це і скорботний, і, водночас, радісний день: Христос ще лежить у труні, ще не сталося Воскресіння, але все вже наповнено передвеликодньою радістю. У день Великої суботи Церква згадує поховання Ісуса Христа і зішестя Його у пекло.

У день Великої суботи Йосиф з Аримафеї, член синедріону, прийшовши до Пилата, став просити у нього тіло Ісуса для поховання. За звичаєм римлян, тіла розіп’ятих залишалися на хрестах і ставали здобиччю птахів, але з дозволу начальства можна було зняти їх і поховати, як належить.

Йосиф купив плащаницю — довге і дороге полотно. Тіло Христа зняли з Хреста, намастили пахощами, обвили плащаницею і поклали в новій поховальній печері в саду Йосифа. Фарисеї, знаючи слова Христа про Його Воскресіння і побоюючись, що Апостоли викрадуть Тіло Христа, а народові скажуть, що Він воскрес, випросили у Пилата варту, приставили до гробу і запечатали труну. Такими діями вони посилили докази Христового Воскресіння. Адже свідками Воскресіння стали не тільки учні Христові, але й воїни, які стерегли гроб.

За традицією Православної Церкви, день Великої Суботи починається з вечора — чином утрені: посеред храму, на підвищенні, прикрашена квітами, знаходиться ікона Христа, що лежить у труні — свята Плащаниця. Піснеспіви ранкового канону славлять Христа, Який Своєю смертю переміг смерть.

«Не рыдай Мене, Мати, зрящи во гробе, Егоже во чреве без Семене зачала еси сына: востану бо и прославлюся и вознесу со славою, непрестанно, яко Бог, верою и любовию Тя величающия».

Після малого повечір’я з читанням канону про розп’яття Господнє і плач Пресвятої Богородиці — під час служби утрені Великої Суботи відбувається хресний хід зі співом похоронного «Святий Боже…»: Свята Плащаниця обноситься навколо храму. Саме на цій службі вперше говориться, що ця субота — «благословенний сьомий день». Це день, коли Христос спочиває від трудів Своїх по відновленню світу цього.

«Бездну Заключивый, мертв зрится, и смирною и плащаницею обвився, во гробе полагается, яко смертный, Безсмертный; жены же приидоша помазати Его миром, плачущия горько и вопиющия: сия суббота есть преблагословенная, в нейже Христос уснув, воскреснет тридневен».

Це день, коли Слово Боже, «через Яке все почало бути», лежить у гробі, як мертва Людина, але, в той же час, рятує світ і відкриває гробниці. Вранці в суботу служиться вечірня з Літургією св. Василя Великого — одна з найкрасивіших служб року. Частина Літургії — вхід із Євангелієм, Великий вхід — відбуваються в центрі храму перед Плащаницею. На службі читаються 15 паремій — уривків зі Старого Заповіту, що містять пророцтва про Воскресіння Христове.

У Велику Суботу відбувається одне з головних чудес Православної Церкви: сходження Благодатного вогню. Про це чудо детальніше читайте у нашому матеріалі “Ты еси Бог творяй чудеса: про чудо сходження Благодатного вогню”.

Святі отці завжди наголошували на величезному значенні цього дня для православних, ставлячи Велику Суботу на один щабель із Великодньою Неділею, оскільки саме в суботу богослужіння розповідає нам про те, як Господь долає владу диявола та звільняє від неї душі померлих.

Померлі дізналися про перемогу Христа раніше за живих — ті зустрінуть Воскреслого Господа лише наступного дня, в неділю… Церква закликає не витрачати цей ранок на житейські турботи, натомість відвідати богослужіння, аби святкування набуло свого справжнього, духовного змісту для кожного з нас.

Як співає Церква у піснеспівах, нині — «Да молчит всякая плоть человеча и да стоит со страхом и трепетом, и ничтоже земное в себе да помышляет: Царь бо царствующих и Господь господствующих приходит заклатися и датися в снедь верным...»

«Содержай вся на Крест вознесеся, и рыдает вся тварь, Того видящи нага висяща на древе, солнце лучи сокры, и звезды отложиша свет; земля же со многим страхом поколебася, и море побеже, и камение распадеся, гроби же мнози отверзошася, и телеса восташа святых мужей. Ад низу стенет, и иудее советуют оклеветати Христово Воскресение. Жены же взывают: сия суббота есть преблагословенная, в нейже Христос уснув, воскреснет тридневен».

Спливають останні години, які відділяють нас від найбільш значущого в житті християнина свята – Воскресіння Христового. Ще лежить у центрі храму плащаниця, ще тілом Господь ніби спочиває в гробі. Але в повітрі вже розлилося передчуття незрівняної духовної радості, а в серці – величезне відчуття подяки Господу нашому Іісусу Христу за те, що нарешті смерть подолано, що людську природу відроджено в первозданній досконалості для спілкування з Богом, що спасіння роду людського відбулося.

І ще раз особисто переконатися в цьому закликає нас Церква, запрошуючи на Світлу Великодню Заутреню: «Воскресение Твое, Христе Спасе, Ангели поют на небесех, и нас на земли сподоби чистым сердцем Тебе славити» .

За матеріалами pravmir і orthodoxy.org.ua, переклад і підготовка — архімандрит Герман (Кулакевич)

 

 

Переглядів: 242

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *