Ты еси Бог творяй чудеса: про чудо сходження Благодатного вогню

вогоньЧудо сходження Благодатного вогню відбувається щороку, напередодні православного Великодня, у Єрусалимському храмі Воскресіння, який накриває своєю величезною покрівлею і Голгофу, і печеру, в якій був покладений знятий із Хреста Господь, і сад, де Марія Магдалина першою з людей зустріла Його воскреслого. Храм споруджено імператором Костянтином і його матір’ю царицею Єленою в IV столітті, і свідчення про диво датуються саме цим періодом. Однак є і ще раніші описи. За свідченням Апостолів і святих отців, нетварне Світло освітило Гроб Господній невдовзі після Воскресіння Христа, що побачив один з апостолів — святий Петро. Про це пишуть церковні історики Григорій Нісський, Іоанн Дамаскін. Євсевій Памфіл оповідає в своїй “Церковній історії”, що коли одного разу не вистачило лампадної олії, Патріарх Нарцис (II ст.) благословив налити в лампади води з Силоамської купелі, і вогонь, що зійшов із неба, запалив лампади, і вони горіли впродовж усієї пасхальної служби.

Літанія (церковна церемонія) Святого Вогню починається приблизно за добу до початку Православної Пасхи. У Храмі Гробу Господнього починають збиратися паломники, які хочуть на власні очі побачити сходження Благодатного Вогню. Серед присутніх завжди багато інославних християн, мусульман, атеїстів, за церемонією стежить єврейська поліція. У самому храмі вміщається до 10 тисяч осіб, вся площа перед ним і анфілади навколишніх споруд також заповнюються народом — храм не вміщає усіх охочих.

Приблизно опівдні із двору Єрусалимської Патріархії виходить Хресний хід на чолі з Константинопольським чи Єрусалимським Патріархом, у супроводі вірменського Патріарха та священнослужителів.  Процесія минає всі пам’ятні місця: гай, де фарисеї схопили Христа, місце, де його побивали римські легіонери, Голгофу, де Його розіп’яли, камінь Помазання, на якому тіло Христа готували до поховання. Процесія входить в храм Воскресіння,  підходить до каплиці, зведеної над Гробом Господнім — Кувуклії і тричі обходить її.  Після цього Патріарх зупиняється напроти входу в Кувуклію.

Всі вогні в храмі погашені. Десятки тисяч людей: арабів, греків, слов’ян, євреїв, німців, англійців — паломники з усього світу — в напруженому мовчанні стежать за Патріархом. Патріарх знімає облачення, поліцейські ретельно обшукують його і сам Гроб Господній, шукаючи хоч чогось, із чого можна видобути вогонь, і в одному полотняному підряснику Предстоятель Церкви входить всередину Кувуклії. За часів правління турків, пильний “контроль” за Патріархом здійснювали турецькі яничари, обшукували його перед входженням в Кувуклію. Сподіваючись спіймати православних на підробці, турецькі воїни розходилися по всьому храму, оголювали ятагани, готові відрубати голову кожному, хто буде вносити або запалювати вогонь. Однак, за всю історію турецького панування, ніхто в цьому так і не був помічений. У наш час  Патріарха оглядають єврейські поліцейські, вони ж стежать за порядком.

Hезадовго до приходу Патріарха підризничий уносить в печеру велику лампаду, в якій повинен розгорітися головний вогонь і 33 свічки — за кількістю років земного життя Спасителя. Потім Православний та Вірменський Патріархи (останній також знімає облачення перед входом до печери) входять усередину. Двері запечатують великим шматком воску і накладають червону стрічку; православні священнослужителі ставлять свої печатки, також її опечатує місцевий ключник-мусульманин. У цей час в храмі вимикається світло і настає напружена тиша — очікування. Присутні моляться і сповідують свої гріхи, просячи Господа дарувати Благодатний Вогонь.

Через 20-30 хвилин після опечатування Кувуклії в храм вбігає православна арабська молодь, чия присутність також є обов’язковим елементом Великодніх урочистостей. Молоді люди, як наїзники, сидять на плечах один в одного, співають релігійні гімни, танцюють. Вони просять Божу Матір і Господа, щоб він дарував православним Благодатний Вогонь. “Іля дін, іля віль ел Месії” (немає віри, крім віри Православної, Христос — істинний Бог) — скандують вони. Для вірян-європейців, які звикли до інших форм вираження почуттів і спокійних богослужінь, дуже незвично бачити таку поведінку місцевої молоді. Однак Господь нам нагадував, що Він приймає і таке, по-дитячому наївне, але щире звернення до Бога. За часів, коли Єрусалим знаходився під британським мандатом, англійський губернатор спробував заборонити одного разу ці “дикунські” танці. Патріарх молився в Кувуклії дві години: вогонь не зійшов. Тоді Патріарх наказав впустити арабів… І вогонь зійшов практично одразу. Араби, начебто, звертаються до всіх народів: правильність нашої віри Господь підтверджує сходженням Благодатного Вогню напередодні православного Великодня. У що ж вірите ви?

Віряни в храмі терпляче чекають виходу Патріарха з Вогнем у руках. Утім, в серцях багатьох людей таїться не тільки терпіння, а й трепет: за переданням Єрусалимської Церкви, той день, коли Благодатний Вогонь не зійде, буде останнім для людей, котрі знаходяться в Храмі, а сам Храм буде зруйнований. Тому, паломники, зазвичай, причащаються перед тим, як прийти до святого місця. Молитва Патріарха інколи триває дуже довго… І раптом на мармуровій плиті Гробу з’являється Щось, схоже на вогненну росу, у вигляді кульок блакитного кольору. Святіший торкається до них ваткою, і вона загоряється. Цим прохолодним вогнем Патріарх запалює лампаду і свічки, які потім виносить до храму і передає Вірменському Патріарху, а потім і народу. У цю ж мить сотні блакитних вогнів спалахують у повітрі під куполом храму. Лампади по всьому храму загоряються самі, за винятком 13 католицьких з боків Кувуклії.

Невимовна радість охоплює багатотисячний натовп. Люди кричать, співають, вогонь передається від одного пучка свічок до іншого, і через хвилину — весь храм у вогні. Спочатку Благодатний вогонь має особливі властивості — він не обпікає, хоча у кожного в руці горить пучок із 33 свічок. Вражаюче спостерігати, як люди вмиваються цим полум’ям, проводять ним по бороді і волоссю. Проходить ще деякий час, і вогонь набуває природніх властивостей. Численні поліцейські змушують людей гасити свічки, але радість триває.

Благодатний вогонь сходить в храмі Гробу Господнього тільки у Велику Суботу — напередодні православного Великодня, хоча святкується Воскресіння Христове щороку в різні дні, за старим Юліанським календарем. І ще одна особливість — Благодатний вогонь сходить тільки за молитвами православного Патріарха.

Одного разу інша громада, яка живе в Єрусалимі, — вірмени, теж християни, котрі відступили від святого Православ’я ще в IV столітті, — підкупили турецьку владу, щоб їх, а не православного Патріарха у Велику Суботу допустили до  Гробу Господнього. Довго і безуспішно молилися вірменські первосвященики, а Єрусалимський Патріарх, разом зі своєю паствою, плакав на вулиці, біля замкнених дверей храму. Несподівано блискавка вдарила в мармурову колону, розсікла її, і звідти з’явився стовп вогню, що запалив свічки у православних. Із тих пір ніхто з представників численних християнських конфесій не наважується сперечатися з православними про право молитися в цей день у Гробі Господньому.

Як вважають деякі богослови, Благодатний вогонь є прообразом того вищого Нетварного Божественного Світла, яке, свого часу, являлося під виглядом Неопалимої Купини на горі Фавор, під час Преображення, а потім, у мить Воскресіння Христового, саме цей Нетварний вогонь освітив печеру Гробу Господнього.

Уже традиційно, у Велику суботу, офіційна делегація Української Православної Церкви, бере участь у богослужінні в храмі Гробу Господнього. Віряни можуть спостерігати за сходженням Благодатного вогню у прямій трансляції на одному із центральних каналів телебачення. Увечері в суботу Благодатний вогонь прибуває в Україну, і представники єпархій УПЦ розвозять його по всій країні. Нічне Пасхальне богослужіння, зазвичай, проходить уже під мерехтіння свічок, запалених від  Благодатного вогню.

За матеріалами holyfire.org

 

 

 

Переглядів: 554

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *