13 травня – апостола Іакова, сина Зеведеєвого, брата апостола Іоанна Богослова

Святий апостол Іаків, син Зеведеїв, один із дванадцяти апостолів, був покликаний Господом Ісусом Христом до апостольського служіння разом зі своїм братом апостолом Іоанном Богословом. Він залишив корабель, батька і рибальські сіті й пішов за Христом (Мф.4: 21-22), слідуючи за Ним усюди, слухаючи промов Його і побачивши чуда, вчинені Ним. І Господь так полюбив обох братів, що одному дозволив лежати на грудях Своїх (Ін.13: 23), а іншому (Іакову) обіцяв дати пити чашу, що Сам мав випити (Мф.20: 22-23). І апостоли так сильно полюбили Господа свого і показали таку відданість Йому, що хотіли звести на невіруючих в Нього вогонь з неба, щоб винищити їх (Лк.9: 54); і вони зробили би це, якби Сам милосердний Господь Ісус Христос не заборонив їм. Їм і апостолу Петру Ісус Христос переважно перед іншими апостолами відкривав Свої Божественні Таємниці: при воскресінні дочки Іаїра, на Фаворській горі і в Гефсиманському саду.

Після вільного страждання, Воскресіння і вознесіння Господа нашого і після зішестя Святого Духа святий апостол пройшов Іспанію та інші країни з проповіддю слова Божого. Потім він знову повернувся в Єрусалим і був тут для юдеїв, як грім (Мк.3:17), бо мужньо і сміливо проповідував Ісуса Христа, кажучи, що Він є істинний Месія, Спаситель світу. Іаков перемагав у суперечках фарисеїв і книжників, викриваючи та докоряючи їм за жорстокість і зневіру. Вони ж, не будучи в силах протистояти йому, за гроші найняли проти нього  волхва, на ім’я Гермоген, щоб він вступив у дебати з Іаковом і осоромив би його. Але волхв, будучи гордим, не захотів сам розмовляти з апостолом, а послав свого учня, на ім’я Філіт, сказавши:

— Не тільки мене самого, але навіть і учня мого Іаков не зможе здолати в суперечці.

Філіт прийшов і розмовляв зі святим апостолом, але, будучи не в змозі противитися премудрості Духа Святого, якою той був сповнений, мовчав, як німий, і не міг навіть відкрити своїх уст для заперечення апостолу. Пізнавши істину, Філіт змирився і, повернувшись до свого вчителя-волхва, сповістив йому, що не можна подолати Іакова, який підтверджує слова свої навіть чудесами. При цьому Філіт радив учителю залишити своє мудрування і чари і стати учнем Іакова. Але гордий Гермоген своїми чарами закликав бісів і звелів їм тримати Філіта на одному місці зв’язаним так, що він не міг зрушити з місця, і сказав при цьому:

— Подивлюсь, як визволить тебе твій Іаков.
Філіт же послав таємно до апостола звістку про те, що він, чарами Гермогена, пов’язаний бісами. Довідавшись про це, апостол послав до нього свій рушник, зі словами: «Господь решит окованныя, Господь возводит низверженныя» (Пс.145: 7-8).

Як тільки Філіт вимовив ці слова, одразу звільнився від невидимих уз, бо біси, злякавшись рушника апостола і сили вимовлених слів, залишили Філіта і втекли від нього. Тоді Філіт, посмієявшись над Гермогеном, прийшов до святого Іакова і, навчений їм святій вірі, хрестився.

Гермоген ж, сповнившись люті і гніву, закляв бісів, що служили йому, і наказав привести до нього пов’язаними Іакова і Філіта. Але коли біси наблизилися до їх житла, ангел Господній, за велінням Божим, знерухомив бісів і, зв’язавши їх невидимими узами, став мучити. Біси ж вголос вигукували:

— Іакове, апостоле Христовий, будь милосердним до нас, бо ми за велінням Гермогена прийшли зв’язати тебе і Філіта, а ось нині самі міцно пов’язані і жорстоко страждаємо.
Святий Іаков сказав бісам:

— Нехай ангел Божий, що зв’язав вас, звільнить вас від уз; підіть і приведіть до мене сюди Гермогена, не завдавши тільки йому ніякої шкоди.
Звільнені біси пішли до Гермогена і, схопивши його, поставили пов’язаним перед апостолом, прохаючи апостола, щоб він дозволив помститися йому за свої образи. Апостол же запитав бісів, чому вони не пов’язали Філіта, коли звелів їм зробити це Гермоген. Біси на це відповідали:

— Ми навіть і мухи не можемо чіпати в твоєму домі.

Тоді апостол сказав Філіту:

— Господь наш звелів за зло віддавати добром, через те й ти звільни Гермогена і визволи його від бісів.
Після цього апостол сказав Гермогену, звільненому від бісівських уз:
— Господь наш не бажає мати слуг з примусу, але бажає мати слуг добровільних; тому ти можеш іти, куди побажаєш.
Але Гермоген сказав:

— Як тільки я вийду з твого будинку, мене відразу вб’ють біси, бо я знаю, наскільки велика їх лють; знаю також, що мені неможливо позбутися їх, якщо ти не захистиш мене.
Тоді апостол дав йому в руки свій жезл, який він використовував у дорозі. Гермоген пішов із тим жезлом додому і по дорозі не могли завдати йому нічкої шкоди. Пізнавши таким чином силу Христову і побачивши неміч бісів, Гермоген зібрав всі свої чарівні книги, приніс святому Іакову і, припавши до ніг його, вигукнув:

— Справжній рабе Істинного Бога, Який рятує від смерті душі людей! Помилуй і мене, і прийми твого ворога в учні собі.

Навчений Яковом святій вірі, Гермоген прийняв Хрещення, по велінню апостола, спалив свої чарівні книги і став справжнім слугою Христовим, так що ім’ям Ісуса Христа творив чудеса.

Іудеї, бачачи все це, розлютилися і умовили царя Ірода почати гоніння на Церкву Христову та умертвити Іакова.

Євсевій, єпископ Кесарії Палестинської, оповідаючи про святого Іакова, пише, що, коли він був засуджений Іродом на смерть, якась людина, на ім’я Йосиф,  один із тих, котрі донесли Іродові на апостола, бачачи мужність і відвагу святого Іакова і зрозумівши його невинність і святість, а також істину сказаних ним слів (про пришестя Месії — Христа), увірував у Спасителя і став сповідником Христовим. Тієї ж хвилини його, разом зі святим апостолом Іаковом, було засуджено на смерть. Коли вони разом йшли на місце страти, то дорогою зустріли розслабленого, який лежав при дорозі, і святий апостол зцілив його. Коли ж вони схилили свої голови на усічення, Йосиф благав святого Іакова, щоб він пробачив йому гріх,що він учинив через незнання, — пробачив йому, що за донос царю. Апостол, обійнявши і поцілувавши його, сказав йому: «Мир з тобою» — і обидва вони, схиливши свої голови на усічення, разом відійшли до Господа (близько 42 року після Різдва Христового).

Після страти учні святого апостола Іакова, взявши тіло його, по Божественному промислу, віднесли його до Іспанії, де і донині відбуваються від його гробу зцілення хворим і чудеса на славу Христа Бога.

За матеріалами порталу “Азбука віри”, переклад — архімандрит Герман (Кулакевич)

 

Переглядів: 73

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *