1 червня – преподобного Корнилія, чудотворця Комельского (1537)

корнилийПреподобний Корнилій Комельський походив із боярського роду Крюкова. Його брат Лукіан служив при московському великокнязівському дворі. Коли Лукіан, досягнувши похилого віку, вирішив піти у монастир преподобного Кирила Білозерського, за ним пішов і Корнилій, який із раннього віку прагнув до відлюдного життя. Прийнявши постриг, юний Корнилій почав свої чернечі подвиги з важкого послуху — в жертву, носив важкі вериги, а в рідкісні години відпочинку займався переписуванням церковних книг. Пізніше, з любові до усамітнення, преподобний Корнилій залишив Білозерську обитель і відвідав Ростов. У Новгороді святитель Геннадій (пам’ять 4 грудня) намагався умовити його залишитися там, при собі, але подвижник оселився в пустельному місці, неподалік від Новгорода. Коли і тут його стали відвідувати люди, які прагнули до чернечого життя, він перейшов у Тверську Савватієву пустинь, а пізніше, в 1497 році, оселився в Комельскому лісі, неподалік від Вологди, де влаштував собі келію.

До місця подвигів преподобного Корнилія стали збиратися ченці, і він у 1501 році побудував на цьому місці дерев’яний храм на честь Введення в храм Пресвятої Богородиці. У тому ж році митрополит Симон рукопоклав преподобного Корнилія в сан ієромонаха. У 1512 році, коли число монахів зросло, преподобний побудував кам’яний храм і написав для братії устав, складений на основі уставів преподобних Йосифа Волоцького і Ніла Сорського. Це був третій устав, написаний руським святим для ченців.

Преподобний Корнилій Комельський відрізнявся щедрістю до бідних, під час голоду він облаштував притулок для дітей на монастирському подвір’ї. За любов до бідних і сиріт преподобний Корнилій багато разів удостоювався благодатного бачення преподобного Антонія Великого (пам’ять 17 січня), до якого мав особливе благоговіння, він навіть звів на честь великого подвижника храм у своїй обителі. Строгість життя святого стала причиною нарікання деяких отців із числа братії, і преподобний Корнилій змушений був залишити обитель та оселитися на Сурському озері, в 70 верстах від свого монастиря. Деякий час він трудився і в Троїце-Сергієвій Лаврі. За клопотанням ченців Корнилієвої обителі великий князь Василь Іванович переконував преподобного повернутися в свою обитель. Подвижник підкорився та, повернувшись до свого монастиря, передав настоятельство своєму учневі Лаврентію і зачинився у своїй келії.

Під час нападу татар на Вологодську землю преподобний Корнилій, оберігаючи братію, разом із ними пішов у Білозерський край. Помер преподобний у віці 82 років, 19 травня 1537 року. Багато учнів преподобного Корнилія також прославилися святістю життя: преподобні Геннадій Любимоградський (пам’ять 23 січня), Кирило Новоєзерський (пам’ять 4 лютого), Іродіон Ілозерський (пам’ять 28 вересня), Адріан Пошехонський (пам’ять 5 березня), Лаврентій і Касіян Комельскі (пам’ять 16 травня).

Загальноцерковне святкування пам’яті преподобного Корнилія (19 травня) встановлено 25 січня 1600 року Патріархом Іовом і собором єпископів. Житіє преподобного складено учнем його Нафанаїлом в 1589 році. Є служба і похвала святому, зберігся навіть документ уставу, написаного преподобним Корнилієм.

За матеріалами порталу “Азбука віри”, переклад — архімандрит Герман (Кулакевич)

 

Переглядів: 38

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *