Із нього починалася Оптина: преподобний Мойсей Оптинський

Moisey1Сьогодні Православна Церква молитовно згадує преподобного Мойсея Оптинського. Саме завдяки йому, його співпраці зі старцями Львом і Макарієм, стало можливим не тільки зовнішнє впорядкування Оптиної Пустині, але й її духовний розквіт.

Преподобний схиархімандрит Мойсей (в миру Тимофій Іванович Путилов) з юних років горів бажанням відмовитися від мирської суєти. Він, разом зі своїм молодшим братом Іоною, відвідує ряд монастирів і відомих старців. Живе і часте спілкування з духовними людьми дало свої плоди – в них невидимо зажеврів вогонь чернечої праці. Почали брати з Саровської Пустині. Через три роки послушник Тимофій був серед ченців рославльських лісів. Прийнявши чернечий постриг із ім’ям Мойсей, він прожив тут десять років. Та згодом преподобний Мойсей був покликаний до нового подвигу. І разом зі своїм другим братом, преподобним Антонієм, він вирушив у дорогу…

Покликаний в Оптину Пустинь, преподобний Мойсей спочатку створює Іоанно-Предтеченський скит, згодом стає настоятелем самої обителі. З цього часу починається духовне зростання і прославлення обителі. Старі храми відновлювалися, споруджувалися нові, навколо них росли корпуси братських келій, трапезної, бібліотеки… Ніщо не вислизало від уваги настоятеля: монастирські ліси, луги, городи, сади, ставки, худоба і бджоли. Але головним при цьому залишалося піклування про братію, адже найголовнішою з усіх справ преподобний називав спасіння душі.

У роки настоятельства преподобного Мойсея в Оптиній Пустині зароджується старецтво. Він запрошує в обитель старця Льва, покладає тягар духовного окормлення братії на його послідовника – преподобного Макарія. При ньому приходить в Оптину послушником майбутній її великий світильник – преподобний старець Амвросій.

Велике значення надає преподобний Мойсей справі книговидання: за час його настоятельства видається шістнадцять томів святоотцівської літератури. «Колись, – говорив він, – хто-небудь прочитає ту або іншу книгу, і душевна користь однієї людини винагородить всі наші праці, Бог дасть, коли-небудь будуть плоди». Зібрав він і багатющу за своїм змістом монастирську бібліотеку.
Преподобний не мав нагоди приймати одкровення помислів від братії, зустрічати і наставляти прочан. Але чудо його життя і його служіння – сама Оптина, що розквітла і прославилася, стала центром духовного життя Русі.

Незадовго до своєї кончини преподобний Мойсей сподобився прийняти великий ангельський образ. Вмираючи, настоятель тримав хрест у слабких руках, благословляв усіх і дарував образки…

Саме в останні дні земного життя преподобного Мойсея відкрився старанно приховуваний ним дар прозорливості: хворий старець гукнув до себе келейника і сказав: «Запитай, що це за жінка? Що їй треба?» Келейник подумав, що це марення, адже ніякої жінки в келії не було. Але потім виявилося, що за дверима, й справді, довго стояла жінка, яка, узявши іконочку для себе, просила, щоб їй дали образок і для її сина. Дізнавшись про це, келейник узяв іконку, підніс її старцю для благословення. Старець благословив і прошепотів: «Ось тепер я спокійний».

Іншому ж відвідувачу преподобний сказав, що в неділю сподівається бути в храмі, а коли той заперечив, що йому, по слабкості сил, ніяк не можна служити, отець Мойсей додав: «Служити не можна, але бути можна».

29 червня 1862 року, на 81-у році життя преподобний старець Мойсей відійшов до Господа. І слова його збулися – у неділю труна спочилого старця була перенесена в храм.
Нетлінні чесні мощі старця Мойсея було віднайдені через чотири роки. Коли помер старець Антоній, його вирішили поховати разом із отцем Мойсеєм і, відкривши склеп, побачили, що труну схиархімандрита час навіть не торкнувся. Зняли кришку: тіло, лик і волосся були абсолютно нетлінними.

Старець Мойсей Оптинський залишив багато простих, але надзвичайно повчальних висловів. Ось деякі з них:

Не трудіться ж марно в пошуках собі іншої розради і спокою, і порятунку, крім смирення. Все вам тільки в прикрість, в занепокоєння і в згубу послужить, якщо ви не візьметеся за смирення Христове. Без нього роздеруть вас вовки.

Між собою зберігайте мовчання, крім потрібного, нічого зайвого не кажіть, нехай буде чистий розум ваш у молитвах.

Докоряйте собі подумки, і за ніщо, і гіршими від усіх себе вважайте, і Бог зглянеться на смирення ваше, і покриє від усіх спокус.

Добра справа легко не робиться, а тільки з працею і терпінням.

Спокій обіцяно нам в майбутньому столітті, а тут на землі – праця і спокуси.

Не бійся бути близьким до Бога, а далеким від розбещеного світу.

arhiv.orthodoxy.org.ua

Переглядів: 94

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *