16 липня – мученика Іакинфа Римського

иакинфЗа царювання імператора Траяна в Римі відбувалося жорстоке гоніння на християн. У той час було видано указ, за ​​яким всі, хто знаходився під владою римського імператора, зобов’язувалися приносити жертви богам, то, хто не бажали цього робити, віддавалися на муки.

В цей час в царських палатах проживав один юнак, на ім’я Іакинф, уродженець Кесарії Каппадокійської, який мав двадцять років від роду. Займаючи посаду царського постельника, Іакинф завжди знаходився поблизу імператора. Будучи по вірі і по цнотливості життя справжнім християнином, Іакинф потай служив Христу Богу, прикрашаючись чистотою, стриманістю, лагідністю і всякими добрими справами.

Одного разу трапилося свято в честь ідолів; з цієї нагоди імператор Траян всенародно приносив жертви. Іакинф не пішов з імператором до капища, але, залишившись в палаці і віддалившись в окрему невелику кімнату, щиро молився тут до єдиного істинного Бога. Це помітив одноліток Іакинфа, що був у цьому ж чині царського постельничого, юнак на ім’я Урівікій. Підслухавши молитву Іакинфа, він пішов і доніс імператору, що Іакинф, порушуючи указ імператора, молиться якомусь Ісусу Христу і називає Його Богом.

У цей час імператор Траян куштував їжу на святі в присутності всього народу. Він наказав привести до себе Іакинфа і дав йому ідоложертовне м’ясо, наказавши є його.

Доблесний воїн Христов Иакинф, захистивши себе хресним знаменням, сказав імператорові: «Мені як християнину непристойно їсти опоганене; я прагну, щоб і ти, залишивши поклоніння ідолам, бісівське свято і свої жертви, пізнав істинного Бога і Йому єдиному служив».

Всі, хто бенкетував разом із імператором, здивувалися такій зухвалості юнака.

«Іакинфе, молодість твоя робить з тебе зверхника, і ти, недостойний, насмілюєшся вчити мене – не служити батьківським богам, але поклонятися якомусь Христу, Якого ні ми не знаємо, ні батьки наші не знали!»

«Ти не знаєш Його тому, що не гідний пізнання Його, Бога істинного, Який створив небо, землю, море і все, що в них, дарував людям світила небесні і створив за своїм образом людину. Ти справедливо говориш про себе, що не знаєш Того, Кого і батьки твої, будучи дітьми гніву, не знали. Я ж народжений і вихований благочестивими і христолюбивий батьками і навчений поклонятися і служити Богу моєму».

Імператор розгнівався на таку відповідь святого і наказав своїм слугам бити його по устах. Поспішно накинувшись на Христового мученика, слуги стали жорстоко бити його не тільки по устах, але і по щоках; коли ж він упав на землю, його сильно топтали ногами. Потім імператор наказав перестати бити мученика; святий, не будучи в силах піднятися внаслідок жорстоких побоїв і попирання ногами, лежав на землі. Тим часом Траян наказал насильно вкладати в уста святого жертовні страви. Але святий мученик Христовий, міцно зціпивши свої уста і зуби, не приймав ідоложертовної скверни. Тоді імператор наказав скувати святого залізними кайданами, забити його ноги в колодки і укласти в темницю.

Наступного день вранці імператор, продовжуючи святкувати разом з народом, наказав виставити на видному місці всі знаряддя мук і привести для допиту з темниці мученика Іакинфа. Але сміливий мученик не скорився.
Він сказав Траяну:

– Я – християнин, почитаю Христа, покланяюсь Йому і приношу Йому живу жертву – себе самого. Роби зі мною, що хочеш!

Тоді імператор, сповнившись гніву, перш за все наказав упродовж довгого часу бити без пощади розпростертого на землі святого юнака, а потім, повісивши його на місці муки, наказав мучити плоть його залізними нігтями. Страждалець відважно терпів муки.

Народ, який перебував на видовищі, вельми дивувався терпінню мученика. Тоді імператор наказав зняти святого з ганебного стовпа і, зв’язавши, знову відвести його до в’язниці, суворо приказавши сторожам не давати йому ніякої іншої, крім ідоложертовної, їжі і пиття, щоб, вимушений голодом і спрагою, він скуштував їх. Сторожа строго виконували наказ імператора: щодня приносячи їжу і питво від ідольських жертв, вони пропонували їх святому в темниці. Але, приходячи потім на ранок наступного дня, вони знаходили все в цілості, так як святий мученик не хотів навіть дивитися на ті жертви як на мерзенну гидоту і залишався без їжі і пиття, невпинно молячись Богу; святий звеселявся духом, ніби перебуваючи на якомусь багатому бенкеті.

Коли ж настав тридцять восьмий день перебування мученика в темниці, один зі сторожів як звичайно, увійшов в темницю, несучи з собою для мученика ідоложертовне. І ось він побачив в темниці невимовне світло і двох ангелів, які стояли біля святого мученика, – один покривав пресвітлим одягом тіло святого, а інший покладав на його голову чудовий вінець. Побачивши це, сторож дуже налякалися і кинувши те, що він ніс, побіг до імператора і повідомив йому, що бачив. Імператор не повірив розказаному і вирішив віддати страждальця Христового на ще більші муки.

Але коли слуги імператора увійшли в темницю, то знайшли юнака, який спочив у Господі, побачили також пресвітлих ангелів, які взяли вигляд юнаків і стояли довкола тіла; вони тримали в руках своїх свічки, в той час як темниця переповнилася нез’ясованим світлом і пахощами. Охоплені страхом слуги вибігли з темниці і повідомили про побачене імператору. Переповнений сорому і гніву, імператор послав безліч слуг винести з темниці тіло померлого. Останні, увійшовши в темницю, нічого іншого не побачили тут, крім мертвого тіла, яке вони і винесли з темниці. Тоді імператор наказав винести за місто чесне тіло мученика і кинути його в порожньому місці на поживу звірам, псам і птахам; при цьому він наказав сторожам перебувати неподалік, щоб тіло святого не взяли звідси таємно християни. Двадцятирічний Іакінф спочив у 108 році в Римі. Мощі святого згодом перенесли в Кесарію.

За матеріалами порталу «Азбука віри», переклад – архімандрит Герман (Кулакевич)

Переглядів: 18

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *