Дев’ятий день молитви у Георгіївському храмі-подвор’ї

23 вересня 2021 року, день пам’яті мучениць Минодори, Митродори і Нимфодори (305-311) була звершена заупокійна Божественна Літургія у Георгіївському храмі-подвор’ї м. Рівне.

Цього дня припав 9-й день з дня блаженної кончини митрополита Рівненського і Острозького Варфоломія.

Очолив заупокійне богослужіння архієпископ Городницький Олександр у співслужінні вікарія Чернівецько-Буковинської єпархії єпископа Хотинського Веніаміна, єпископа Дубенського Пимена та чисельного духовенства Рівненщини.

Приходячи в цей світ, дитина починає все пізнавати: закони природи, закони життя, знайомиться все з новими і новими людьми. Але з роками настає період, коли людина більше втрачає: рідних, знайомих, близьких. Православний християнин, який веде пом’яник (блокнот, в який записують імена за здоров’я живих і за упокій спочилих) помічає, що все частіше творить запис саме в графі за упокій. Записуючи нове ім’я, людина гортає у своїй пам’яті миті життя, пов’язані з покійним чи покійною, іноді жалкує про щось, що не встиг зробити для цієї людини, або ж зробив не належним чином. А часто дякує, дякує Богу, за те, що ця людина була на її земному шляху, що їх дороги перетнулись.

В такі хвилини пригадуються рядки поета Василя Жуковського:

“О милых спутниках, которые наш свет

Своим сопутствием для нас животворили,

Не говори с тоской: их нет,

Но с благодарностию: БЫЛИ”.

Сьогодні, молячись за упокій душі новопреставленного митрополита Варфоломія в 9-й день з дня його блаженної кончини, воздаймо хвалу Богу за нашого дорогого владику. За дар його життя, за те, що мали честь бути знайомими з ним, бути його духовними дітьми. Владика дуже любив і цінував свою паству, дорожив кожним. І навіть в останні роки свого життя, коли хвороба дала про себе знати, коли кожен крок і кожне слово давались нелегко, митрополит Варфоломій не упускав можливості вийти до своїх пасомих, щоби благословити і хоч декілька слів промовити для повчання. Якими ж дорогоцінними були ці миті.

У кожного свої спогади про владику, своє перше знайомство, свої переплетені стежини. Але це завжди тепло, радість, щирість, світло, жертовність і основне любов. В першу чергу до Бога, до Матері Церкви, до люду Божого.

Дякуємо вам, владико, за жертовне служіння, за стійкість у вірі, за приклад, любов до батьківщини, зразок синовньої любові до мами, за настанови і особливо молитви.

Слізно просимо Владику і Царя Слави вселити душу всім нам дорогого владики митрополита в оселях з праведними, а нам бути гідними учнями свого вчителя і наставника.

За матеріалами сторінки Георгіївського подвор’я

 

Переглядів: 239

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *