12 жовтня – преподобного Киріака Палестинського, відлюдника

p1aud3plij4ap15uos71tg919uo3Преподобний Киріак народився в Коринті в сім’ї пресвітера соборної церкви Іоанна і його дружини Євдоксії. Єпископ Коринфський Петро, ​​його родич, бачачи, що Кириак зростає тихим і розсудливим отроком, поставив його читцем у церкві. Постійне читання Святого Письма пробудило в його душі любов до Господа і прагнення до непорочного, богоугодного життя. Одного разу, коли юнакові не було ще 18-ти років, під час церковної служби він був так глибоко зворушений словами Євангелія: «Якщо хто хоче йти за Мною йти, хай відречеться і візьме хрест свій і за Мною йде» (Мф.16: 24 ), що тут же, не заходячи додому, таємно пішов на пристань, сів на корабель і вирушив до Єрусалима. Відвідавши святі місця, Киріак декілька місяців пробув в монастирі недалеко від Сіону послушником у ігумена авви Євсторгія і з його благословення попрямував в пустельну Лавру преподобного Євфимія Великого (пам’ять 20 січня). Преподобний Євфимій, передбачивши в юнакові великі Божі дари, постриг його в чернечий образ і направив під керівництво преподобного Герасима (пам’ять 4 березня), який подвизався на Йордані в обителі святого Феоктиста. Святий Герасим, бачачи молодість Киріака, вказав йому жити в постійному спілкуванні з братією. Молодий чернець старанно виконував монастирські послухи, щиро молився, мало спав, їжу брав через день, харчуючись лише хлібом і водою. У Великий піст святий Герасим, віддаляючись зазвичай в пустелю Рува, щоб повернутися в обитель у Вербну Неділю, став брати з собою і Киріака. У повній самоті подвижники вдосконалювали свої праці. Преподобний Герасим щотижня причащав свого учня Святих Таїн. Після кончини преподобного Герасима 27-річний чернець Киріак повернувся в Лавру преподобного Євфимія, але його теж уже не було в живих. Преподобний Киріак попросив собі відокремлену келію і там трудився в мовчанні, спілкуючись лише з ченцем Фомою. Але незабаром Фома був посланий в Олександрію, де його хіротонісали на єпископа, і святий Киріак в повному мовчанні провів 10 років. У 37-річному віці він був посвячений у сан диякона. Коли між оселями преподобного Євфимія і преподобного Феоктиста відбувся поділ, святий Киріак віддалився в Сукійський монастир преподобного Харитона (пам’ять 28 вересня). У цій обителі новоприбулих ченців приймали як початківців; так само був прийнятий і святий Киріак, який смиренно трудився на загальних монастирських послухах. Через кілька років преподобний Киріак був хіротонізований на пресвітера, призначений канонархом і трудився в цьому послухові 18 років. В обителі святого Харитона преподобний Киріак провів 30 років. Строгий піст і цілковите незлобство виділяли преподобного Киріака навіть серед аскетів – подвижників Лаври. Щоночі він читав в келії Псалтир, перериваючи читання лише для того, щоб йти в храм до полунощниці, спав подвижник дуже мало. Коли преподобному виповнилося 70 років, він пішов у пустелю Натуфа, взявши з собою свого учня Іоанна. У пустелі відлюдники харчувалися лише гіркими травами, які, за молитвами святого Киріака ставали  придатними в їжу. Після п’яти років про пустельників дізнався один з жителів і привів до них свого біснуватого сина; святий Киріак зцілив його. З тих пір багато людей стало приходити до преподобного зі своїми потребами, але він шукав повного усамітнення і віддалився в пустелю Рува, де пробув ще п’ять років. Однак і в цю пустелю до нього приходили хворі і біснуваті, а преподобний зціляв їх хресним знаменням і молитвою. На 80-му році життя преподобний Киріак віддалився у віддалену пустелю Сусаким, де сходилися русла двох висохлих річок. За переказами, про Сусакім згадував святий пророк Давид: «Ти висушив річки Іфамські» (Пс.73: 15). Через сім років до нього прийшли братія з Сукійского монастиря, просячи його духовної допомоги під час голоду і згубних хвороб. Вони благали святого Киріака повернутися в обитель, і преподобний оселився в печері, де раніше трудився преподобний Харитон.

Преподобний Киріак надав велику допомогу Церкви в боротьбі з розповсюдженою єрессю оригенітів, молитвою і словом навертав спокушених на істинний шлях, зміцнюючи у вірі православній. Укладач житія преподобного Киріака, монах Лаври преподобного Євфимія Кирил, був свідком того, як преподобний передбачив близьку смерть ересеначальніків Нонна і Леонтія, що незабаром і сталося, і єресь перестала поширюватися. Сама Пресвята Богородиця закликала преподобного Киріака дотримувати в чистоті православне вчення: з’явившись йому уві сні зі святими Іоанном Предтечею і Іоанном Богословом, Вона відмовилася увійти в келію преподобного, тому що в ній знаходилася книга зі словами єретика Несторія. «У тебе в келії – Мій ворог», – сказала Вона (пам’ять явлення Пресвятої Богородиці преподобному Кіріаку 8 червня). На 99-му році життя преподобний Киріак знову пішов в Сусаким і там жив зі своїм учнем Іоанном. У пустелі преподобному Кіріаку служив величезний лев, який охороняв його від розбійників, але не чіпав братію і їв з рук преподобного. Одного разу в літню спеку висохла вся вода в ямі, куди взимку пустельники збирали воду, а іншого джерела вологи не було. Преподобний Киріак помолився, і тут же в пустелі пролився рясний дощ, що наповнив яму водою. За два роки до смерті преподобний Киріак повернувся в монастир і знову оселився в печері преподобного Харитона. До кінця життя праведний старець зберігав бадьорість, співав стоячи, ніколи не бував без діла: чи молився, або працював. Перед смертю преподобний Киріак закликав братію, благословив всіх і з молитвою тихо відійшов до Господа, проживши 109 років.

За матеріалами порталу «Азбука віри», переклад архімандрит Германа (Кулакевича)

 

Переглядів: 69

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *