«Пречиста Богомати, Богородице, Собор Твій чесний…»

37768На другий день після Різдва Христового святкується Собор Пресвятої Богородиці, пам’ять святого Йосифа Обручника, царя Давида (предка по плоті Господа Ісуса Христа) і святого Іакова, брата Господнього, сина від першого шлюбу святого Йосифа Обручника. Святий Іаков супроводжував разом із батьком своїм Йосифом Матір Божу і Богонемовля Ісуса при втечі в Єгипет.
До історії свята. Після того, як волхви пішли з Віфлеєму, Ангел Господній уві сні явився Йосифові, наказуючи, щоб він разом із Новонародженим Ісусом Христом і Матір’ю Його, Пречистою Дівою Марією, утік до Єгипту і залишався там до тих пір, поки йому наказано буде звідти повернутися, бо Дитятко шукатиме Ірод, щоб Його погубити. Йосиф, уставши, взяв Дитя та Матір Його вночі і пішов до Єгипту. Але спочатку, він виконав у храмі Соломоновому все, що було визначено за законом Господнім, бо дні очищення Пречистої і Пренепорочної Богоматері вже настали. Говорить святий Лука: «І як виконали за Законом Господнім, повернулися в Галілею, до міста свого Назарету» (Лк.2: 39). Звідси зрозуміло, що вони не одразу попрямували з Вифлеєму до Єгипту, а спочатку пішли у храм Господній, потім у Назарет і, нарешті, в Єгипет. Про те свідчить і святий Феофілакт в тлумаченні на Євангеліста Матфея.
Отже, після повернення з Господнього храму святі подорожні спочатку вирушили в Назарет, очевидно, щоб зробити розпорядження щодо свого будинку, а потім, захопивши все потрібне для подорожі, поспішно, вночі, щоб найближчі сусіди не помітили, відбули до Єгипту. При цьому вони взяли з собою для служіння Іакова, старшого сина Йосифового, названого згодом братом Господнім, що зрозуміло з церковного піснеспіву: «Еже во плоти Господня желания мудре, брат показался еси, ученик, и самовидец божественных тайн, бегаяй с ним, и во Египте быв со Иосифом, Материю же Иисусовою: с нимиже моли спастися нам». Звідси бачимо, що Іаков супроводжував святе сімейство на шляху до Єгипту.
За переданням, коли праведний Йосиф, Пречиста Діва і Богонемовля утікали до Єгипту, в одному пустельному місці напали на них розбійники і хотіли відібрати осла, на якому вони везли невеликий скарб, потрібний у дорозі. Один же з тих розбійників, побачивши Немовля надзвичайної краси і здивувавшись, сказав: «Якби Бог прийняв на Себе людське тіло, то не міг би бути красивішим цього Немовляти». Він не дав своїм товаришам образити подорожніх. Тоді Пречиста Богородиця сказала тому розбійникові: «Знай, що Це Немовля віддасть тобі щедру заплату за те, що ти охороняв Його». Передання каже, що цей розбійник був тим самим, який згодом, при розп’ятті Христа, був повішений на хресті по праву сторону, і якому Господь сказав: «Нині ж будеш зі мною в раю» (Лк.23: 43).
Уже на території Єгипту, поблизу Фіваїди, подорожні підійшли до міста Ермополь. Перед міською брамою росло дуже красиве дерево, що називалося Персея. Його тамтешні мешканці-ідолопоклонники шанували як бога через височінь і величну красу, поклоняючись і приносячи жертви; в тому дереві жив біс. Коли Пречиста Богоматір із Божественним Немовлям наблизилася до дерева, воно сильно затремтіло, біс не витримав пришестя Ісусового і втік. А дерево схилило свою верхівку до самої землі, віддаючи належну шану своєму Творцеві і Його Матері. Стомлені подорожні знайшли прихисток від спеки під його кроною. У такому нахиленому вигляді й залишилося те дерево, як очевидне знамення пришестя Господа в Єгипет. Після того, як під деревом відпочивали Господь зі Своєю Матір’ю та Йосифом, воно отримало цілющу силу, від його гілок зцілялися всілякі хвороби.
У Ермопільському храмі тоді впали ідоли. Про це згадує Паладій в «Лафсаїці»: «Ми бачили там (в Ермополі) ідольський храм, де під час пришестя Спасителя впали всі ідоли ниць на землю. Також і в одному селищі, званому Сирен, впало триста шістдесят п’ять ідолів в одному храмі, у той час як туди зайшов Христос із Пречистою Матір’ю». Так сповнилося пророцтво святого пророка Ієремії: «Всі ідоли повинні будуть впасти, і всі зображення богів сокрушаться тоді, коли прийде сюди Діва Мати з Немовлям, народженим в яслах».
Із часу цього Ієреміїного пророцтва в єгиптян існував звичай зображати Діву, що спочиває на ліжку, а поблизу Неї Дитинку в яслях, сповиту пеленами, і поклонятися цьому зображенню. Коли одного разу цар Птолемей запитав єгипетських жерців, для чого вони це роблять, ті відповіли «Це – таємниця, сповіщена найдавнішим предкам нашим одним святим пророком, і ми чекаємо виконання того пророцтва і розкриття цієї таємниці».
Після цього святі мандрівники повернули трохи вбік від міста Ермополя і, шукаючи прихистку, прибули до села, що називалося Натарея, недалеко від Іліополя. Йосиф залишив Пречисту Діву Марію з малим Христом, а сам пішов у село купити поїсти. Придорожня смоковниця, прихистивши святих подорожніх під собою, роздвоїлася зверху донизу і опустила крону, утворивши шатро, а внизу, біля кореня, розтріснулася, і там Пречиста Діва з Немовлям лягла і змогла відпочити. Те місце і донині у великій пошані в місцевих християн.
Йосифу та Пресвятій Богородиці довелося залишитися у селищі і, знайшовши неподалік хатину, вони облаштувались там. Звершилося й інше диво: там же, поблизу їх місцеперебування і того чудесного дерева, з’явилося джерело прісної води, з якого Пречиста Діва брала воду і купала Немовля. Існує те джерело і донині, вода у ньому дуже холодна і смачна. У Єгипті – це єдине джерело із такою водою.
Точної інформації про те, скільки років провів Господь у Єгипті немає. Святий Єпіфаній каже, що два роки, Никифор – три роки, Георгій Кедрін – п’ять; інші ж, як Амоній Олександрійський, думають, що сім років. Євангеліє говорить: «І там був до смерті Ірода» (Мф.2: 15).
Після ж масового убивства віфлеємських немовлят і після того, як окаянний Ірод загинув, Ангел Господній знов з’явився уві сні Йосипу, наказуючи йому повернутися з країни Єгипетської в землю Ізраїлеву, бо «померли ті, що шукали душі Немовляти». Йосип узяв Дитятко та матір Його, і пішов до Юдеї, що складала кращу і більшу частину землі Ізраїльської. Почувши ж, що царює в Юдеї Архелай, замість Ірода, батька свого, він побоявся повертатися туди. Ірод залишив після себе трьох синів: Архелая, Ірода Антипу, і Филипа. Всі вони по смерті батька відправилися в Рим, до кесаря, бо кожен із них хотів отримати престол. Кесар, не даючи жодному з них царської честі, розділив царство на чотири частини, назвавши їх тетрархами. Старшому братові Архелаю він дав Юдею, Ірод Антипа отримав Галілею, а молодший Филип – землю Трахонітську. Відпускаючи всіх їх з Риму, кесар обіцяв Архелаю і царські почесті, якщо він зарекомендує себе хорошим правителем. Але Архелай виявився таким же тираном, як і його батько: повернувшись до Єрусалиму, він убив три тисячі підданих, і багатьох катував у день свята серед храму, перед усім зібранням іудеїв. Через кілька років його позбавили влади і ув’язнили.
Йосиф, побоюючись люті тирана, повів святе сімейство у землі Галілейські, у володіння Ірода Антипи. Там, у Назареті, і минули перші роки життя та юність Христа.
За матеріалами сайту «Азбука віри», переклад – архімандрит Герман (Кулакевич)

Переглядів: 288

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *