Праведний Йосиф, Обручник Пресвятої Богородиці

Іосиф обручнікСвятий Йосип походив із царського роду, з дому Давида і Соломона. Він був онуком Матфата, правнуком Елієзера, кровним сином Іакова, а Іллі – за законом левірату. Коли чоловк помирав, не залишивши дітей, то його брат повинени був взяти шлюб із вдовою. Цей закон викладений у Второзаконні Мойсеєвому. Цікаво, що діти від левіратського шлюбу вважалися нащадками того, хто взяв удову за дружину – це значило «воскресити потомство брата свого». Дід Йосифа, Матфат, помер, коли народився його батько, Іаков. Дружину Матфата узяв Мелхій, від коліна Нафанового, сина Давидового, і у них народився Ілля. Ілля одружився і помер бездітним, а після нього Іаков, який був його братом від однієї матері, але від іншого батька, взяв шлюб із дружиною його, бо так наказував закон. За цим же законом Іаков одружився із дружиною свого брата, – так народився Йосиф обручник. Виходить, що він був сином двох батьків: кровним – Іакова, і за законом – Ілії. Ось чому євангеліст Лука, викладаючи родовід Христа, назвав батьком Йосиповим Іллю (Лк. 3: 23 – 24).

Про це святого Йосифа існують різні думки у християн західного і східного обряду. Перші кажуть, що він до самої смерті не одружувався; другі стверджують, що він мав дружину і дітей. Так, Никифор, древній грецький історик, наслідуючи святого Іполита, пише, що Йосиф одружився на Саломії, дочці Аггея, брата Захарії, батька Предтечі. У шлюбі з Саломією святий Йосиф народив чотирьох синів: Якова, Симона, Іуду, Йосію, і двох дочок, Есфір і Фамар (у іншому варіанті – Марфу). Синаксар Неділі святих мироносиць додає ще й третю дочку – Саломію, яка була дружиною Зеведея. Георгій Кедрін, згадавши про двох дочок Йосипа, каже, що одна з них, Марія, була видана заміж за Клеопу, брата Йосифа, вже після повернення його з Єгипту, але та Марія, найпевніше, та ж особа, що і Марфа або Фамар. Зрештою, скільки б у Йосифа не було дочок, – безсумнівно те, що Йосиф був одружений і мав дітей. По кончині своєї дружини Саломії святий Йосиф жив удівцем досить довго. У святому Євангелії його благочестиве непорочне життя засвідчено наступними, хоча і короткими, але похвальними словами: «Йосиф же, чоловік Її, будучи праведним…» (Мф.1: 19). І що може бути більше такого свідчення? Він був настільки праведний, що своєю святістю перевершив інших благочестивих праотців і патріархів. Бо хто був гідний стати обручником і чоловіком Пречистої Діви, Матері Божої? І кому дана була така честь, – бути названим батьком Христовим? Воістину Господь знайшов цього мужа за серцем Своїм, якому Він відкрив «безвісні і таємні премудрості» (Пс.50: 8) Свої, зробивши його співслужителем таїнства нашого спасіння. Воістину він був гідний такої честі і такого служіння завдяки досконалості і чеснотам життя свого.

У вісімдесятирічному віці святому Йосифу була заручена Пречиста Діва Марія і віддана для зберігання Свого дівоцтва. І він із благоговінням і страхом служив Їй, як Матері Божій, своїй і всього світу Володарці (упевнившись у цьому від Ангела, який з’явився йому уві сні), і народженому від Неї Богонемовляті і під час втечі до Єгипту, і після повернення звідти, і під час перебування в Назареті, заробляючи Їм на прожиття трудами рук своїх, бо він був теслею і людиною бідною, хоч і царського роду. Господь мав народитися у злиднях, запозичивши від царського роду тільки плоть, але не царську славу, багатство і панування. За переданням, згадками у апокрифічній «Історії теслі Йосифа», праведний Йосиф обручник прожив сто десять років і мирно відійшов до Господа.

За матеріалами сайту «Азбука віри», переклад – архіманрит Герман (Кулакевич)

Переглядів: 919

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *