Ігуменя Михаїла: «Наш монастир, наші сестри завжди з людьми. Ми ніколи осторонь людської біди не стояли, боляче переносимо горе людське, смерті, війну.»

Прес-служба Рівненської єпархії УПЦ поспілкувалась з настоятелькою Городоцького Свято-Миколаївського жіночого монастиря і дізналась, як монахи реагують на воєнні події в Україні. Подробиці – в інтерв’ю з ігуменею Михаїлою (Заєць).

 Матушка, скажіть, а ви знаєте про жахливі події кількох останніх днів, що сколихнули увесь світ?

  • Ви про те, що відбулося в Бучі, Гостомелі, Ірпені і про те, що досі відбувається у Маріуполі? Так, я дізналась від сестер монастиря. Ми монахи, тому не багато читаємо суспільної інформації, але війна змусила і нас відстежувати новини. Я бачила фотокартки з Бучі, навіть мені, людині, яка розуміє, що смерть – це не кінцевий етап життя людини, на це дивитись нестерпно. Жодна людина не заслуговує на насильницьку смерть. Біль і сльози від побаченого, я не можу розумом осягнути, що таке можуть робити живі люди з живими людьми.

 Скажіть, а чи змінилось життя у монастирі за час війни?

  • Звісно, адже ми не тільки монахи, ми ще громадяни своєї країни і нам так само болить усе, що в ній відбувається. З перших днів війни монастир, всі наші скити і подвор’я відкрили свої двері для біженців. Ми приймаємо, годуємо, одягаємо. Ми невпинно молимось за українських воїнів, адже на війні багато прихожан наших храмів, але ми молимось не лише за них, а й за всіх, хто захищає українську землю. Щоп’ятниці сестри вирішили посилювати свої  молитви, вони не виходять з храму і вподовж усього дня  усердно моляться та тримають суворий піст. Навколо такої молитви об’єдналось вже чимало і мирян. Ми молимось не лише за живих, а й за тих, хто загинув. Серед убитих воїнів теж є і наші прихожани. До нас в церкву приходять матері, які похоронили своїх синів і ми бачимо  їхню біль, тугу, намагаємось розрадити. Байдужим ніхто не може бути в цей час. Наша  сестра Рахіль  оплакує двоюрідного брата – воїна і ми разом з нею молимось за спокій його душі і всіх полеглих захисників України. Наш монастир, наші сестри завжди з людьми. Ми ніколи осторонь людської біди  не стояли, боляче переносимо горе людське, смерті, війну.

Скажіть, багато людей каже, що тепер молитися стало важко, бо гнів і розпач оповили душу.

  • Молитися просто необхідно. Треба йти у храм, сповідатися та причащатися Святих Христових Тайн, бо ми живемо в страшні часи, збуваються апокаліптичні пророцтва. Кожен день може стати останнім, я не нагнітаю, це показують наші воєнні реалії. Хіба люди у Бучі, Харкові, Маріуполі думали про смерть? Тому тренуймо своє серце молитвою, хай воно не черствіє в цей тяжкий і страшний час. Потрібно молитись правильними молитвами, написаними святими отцями спеціально для  нас на всі випадки життя і своїми словами звертатися до Бога. Я щодня благаю, щоб  Господь послав мир на нашу землю, хай Господь дасть, щоб ми спокійно засинали, не чуючи тривожних сигналів, щоб Господь дав мудрості нашим правителям  і  їм вистачило сили і  розуму зупинити війну .

 Сьогодні багато звинувачень у бік УПЦ, мовляв, усі, хто до неї причетні, не патріоти?

  • Люди добрі, це моя земля, я тут народилась, я тут згодилась, я тут, дасть Бог, і помру. Я люблю свою українську землю і свій народ. Не треба сьогодні ділити і стравлювати, це все від лукавого, він не спить і нас хоче затягти у свої тенета, розсварюючи та нагнітаючи. А ми повинні йому противитись. Обмовляючи церкву і її людей, насправді, ніхто нічого не досягає, а лише втрачає. Як казав Іоан Златоуст:« Немає нічого сильнішого за Церкву Христову. Хто з нею захоче боротися, той  точно втратить свої сили: це все одно, що ополчитись війною проти неба», або «Коли ти воюєш з людиною, ти можеш перемогти чи бути переможеним, а Церкву ніяка сила перемогти не може. Церква – Божа, а Бог сильніший за всіх.»

Переглядів: 989

1 комментарий:

  1. Галина

    Славне інтерв’ю. Вірні слова, і видно ,що щирі. Зустрілась з монахинями цього закладу, я в захваті від того, що є такі люди. Нехай їх буде більше в цьому світі і світ стане краще! Не знаю як виразити вдячність і не образити цих людей, бо це настількі щирі та чисті люди, що мене всю переколотило за останні пару днів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *