ЧОМУ ПОТРІБНО МОЛИТИСЬ ЗА ПОМЕРЛИХ

 

Свята Церква повчає нас молитися за покійних, поминати їх не тільки в домашніх молитвах, але і за церковними службами. З цією метою і встановлені особливі дні, коли звершується загальне поминання померлих.

У вівторок другої седмиці після Великодня Церква встановила поминання покійних, у народі цей день називають Проводами, або Радоницею.

За церковною традицією поминання померлих розпочинається з другої неділі після Воскресіння Христового, інколи на Світлому тижні.

Православні християни, святкуючи Христове Воскресіння, поділяють пасхальну радість з членами Церкви, котрі залишили цей світ. Благочестиве поминання померлих є святою традицією та священним обов’язком для кожного православного християнина.

Що стимулює нас молитися за померлих – наша християнська любов. Любов, яка «Ніко́ли… не перестає! Кор. 13. 8); яка надає милість для живих, але не забуває і за померлих. Любов, яка бажає їм прощення гріхів від Бога та вічного блаженства.
Поминанню померлих повчає нас і наша православна віра: душа ніколи не помирає та живе вічно, помирає лише наше тіло, яке повертається в землю з якої взяте. У день загального Воскресіння мертвих, Господь воскресить тіло, з’єднає його з душею, тоді людина стане на Страшний суд Божий, де вирішиться доля кожного на всю вічність.

Хоча люди помирають з гріхами, але, відходячи з вірою в Ісуса Христа, до Божого суду мають надію на полегшення свого загробного життя. Розіп’ятий Христос, Котрий постраждав через любов до людей, помер на хресті за всіх живих і мертвих, дав надію на Вічне життя кожному.

Як і чим душі померлих можуть отримати собі прощення та визволення від вічних мук? Самі по собі вони вже нічого не можуть вдіяти для свого спасіння. Не допоможуть їм ні їх молитви, ні каяття. Лише ми живі можемо умилостивити за них Бога, молячись за прощення їх гріхів та вічне блаженство. Саме Боже слово повчає нас цьому: «Милість давання нехай буде до кожного, хто живе, але й померлого не позбавляй милості». Сирах 7,36). Отож наша милість – благочестиве поминання.

Молячись за померлих, варто пам’ятати, що ми також перейдемо, у свій час, в загробний світ. Важко буде нашій душі, якщо вона опиниться не біля Бога, а там «..де буде плач і скрегіт зубів». (Матфея 8:12). Тільки тоді ми переконаємося, наскільки цінними є молитви ближніх, котрі живуть на землі, наскільки необхідне та цінне для нас є звершення Жертви Христової та як боляче нам буде, якщо ніхто за нас не помолиться.

Тому, молячись за померлих, будемо також готуватися до своєї смерті, молитися та каятися у своїх гріхах, робити добрі справи, щоб Воскреслий Господь, після нашої смерті помилував нас та не залишив нас без Свого Небесного Царства.

Автор : протоієрей Василь Начев

Переглядів: 37

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *