1 СЕРПНЯ – ЗНАЙДЕННЯ МОЩЕЙ ПРЕП.СЕРАФИМА САРОВСЬКОГО


Подія прославлення Саровського чудотворця відбулася в день його народження, у 1903-му, через 70 років після відходу святого від земного життя.

Обрітення мощей батюшки Серафима супроводжувалося численними дивами, перш за все – зціленням великої кількості хворих та немічних. Це ще раз підтвердило святість і велич преподобного, найважливішою настановою якого було здобування Духа Святого – саме в цьому преподобний вбачав головний зміст християнського життя.

З самого дитинства його життя було відзначене знаменнями Божої милості.

Преподобний Серафим Саровський, чудотворець, до постригу носив ім’я Прохор, з’явився на світ 19 липня 1759 року, у благочестивій купецькій сім’ї з міста Курська. Вже з дитинства його життя було відзначене знаменням Божої милості. Прохор малим необережно впав із дзвіниці храму, але залишився неушкодженим. Потім, будучи отроком, він тяжко захворів, проте Богородиця у видінні пообіцяла його матері, що він буде зціленим, і коли його приклали до Курської ікони Божої Матері «Знамення», він швидко одужав.

У сімнадцять років юнак остаточно вирішив залишити світи і стати монахом. Мати  благословила його простим мідним хрестом, з яким преподобний не розлучався до кінця життя. Два роки він трудився в Саровській Успенській пустині, яка відома суворістю виконання чернечого статуту. 18 серпня 1786 прийняв постриг з ім’ям Серафим, що означає «полум’яний». Майже відразу він був зведений у сан ієродиякона, а потім ієромонаха.

Після цього преподобний взяв подвиг пустельножительства, зрубавши собі келлію на річці Саровка. Випробовуючи спокуси диявола, святий Серафим посилив свій подвиг і тисячу днів і ночей з піднятими руками молився на камені: «Боже, милостивий буди мені, грішному». Тоді диявол, безсилий духовно скинути подвижника, напоумив розбійників напасти на нього і завдати йому сокирою смертельних ран. Але й після цього він був зцілений Божою Матір’ю, а спійманих розбійників  пробачив.

Після одужання преподобний узяв на себе подвиг безмовності на три роки. За свої подвиги преподобний сподобився дарів прозорливості та чудотворення, і після тривалого затвору став приймати всіх, хто приходить до нього за порадою та втіхою. Свої настанови преподобний супроводжував зціленнями, пророцтвами та чудесами. Головний же дар, який він отримав за свою безмежну любов до Бога – це всеосяжну любов до ближніх. «Христос воскрес, радість моя!» — з цими словами богоносний старець зустрічав кожного, хто приходив до нього.

Свої прості слова настанови преподобний Серафим засновував на Святому Письмі та творах святих отців. Особливо шанував Серафим Саровський святих поборників і ревнителів православ’я, і ​​кожного, хто приходив, він закликав зберігати непохитну віру в Бога. Багато розкольників преподобний з любов’ю переконав залишити свої помилки.

У 1833 році преподобний Серафим Саровський зі світу відійшов до Господа і був знайдений вже бездиханим в уклінній молитві перед іконою Богоматері «Розчулення», перед якою молився все своє життя.

Але й після смерті на могилці преподобного відбувалося безліч чудес, які були дбайливо зібрані їх свідками.

У 1903 році преподобний Серафим Саровський  був зарахований до лику святих.

Знання того, що будь-які випробування приходять до нас від Бога, невпинний подвиг і всеосяжна любов до кожної людини  – зробили преподобного великим подвижником, ім’я якого просяяло на весь світ. Сьогодні до мощей святого, як і раніше, нескінченним потоком стікаються віруючі люди, які за молитвами,  отримують допомогу від Бога.

Переглядів: 15

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *