РОБОТА НА ПАСІЦІ – ЦЕ МОЛИТВА І СПІЛКУВАННЯ З БОГОМ

З давніх-давен бджіл вважали чистими та невинними істотами, а їх утримання – святим ділом. Для багатьох пасічників і сьогодні робота з бджолами – це передусім молитва та спілкування з Богом. Пресслужба Рівненської єпархії УПЦ побувала на пасіці у скиту святої праведної Анни і взяла інтерв‘ю у бджолярки, матушки Євфемії, яка понад десять років займається цим ремеслом. 

Хто не був у монастирі, той гадає, що все життя ченців складається лише з молитви. Насправді так і є, молитва – головний послух усіх монахів, однак і без щоденної праці у монастирі не проживеш, адже потрібно забезпечувати  себе та інших хлібом насущним. Ось і трудяться монахи духовно і фізично: хтось куховарить, хтось вирощує городину, хтось за худобою доглядає, а комусь перепадає справа бджоляра. І не важливо чоловічий чи жіночий монастир – однаково опановують різні ремесла, щоб дбати про велику родину насельників.

Ще у Київській Русі  при монастирях розвивали бджільництво. Цьому сприяло їх географічне розташування поза населеним пунктом, у лісі, біля поля, де багато різних запашних квітів, які дають великий медозбір. Місце знаходження скиту святої праведної Анни у селі Онишківці сприяє бджільництву. Тримають тут монахи невелику пасіку – 16 сімей. Отримують мед, віск, прополіс, які використовують переважно  для своїх потреб. А опікується цим господарством матушка Євфемія вже понад 10 років.

«Коли мені благословили займатися пасікою, було неочікувано і страшно, адже я боялася бджіл, не знала що з рими робити. Довелося прочитати не одну книгу, дослухатись до порад давніх бджолярів. Пасіка – велика праця, щоденна від весни до зими. Завжди треба наглядати, погода мінлива: холодно – тепло, спека – дощ, постійно дбаю, щоб не замокли, не змерзли», – розповідає матушка Євфемія, насельниця скиту святої праведної  Анни, бджолярка.

Бджоли на монастирській пасіці  якісь дивні, спокійні, не нападають та не жалять, навіть гудуть тихо.

«Пора дня така, надвечір‘я, за день бджілки натомились і тепер менш рухливі, – пояснює матушка Євфемія.- А реагують вони по різному на всіх, дуже не люблять різких запахів. Я читала  книги по бджільництву, так от дослідники пишуть, що бджола розрізняє господаря не лише за запахом, а навіть за виразом обличчя. Як людина має свій запах, так і кожен вулик пахне по – своєму».

Матушка Євфемія розповідає, що багато можна навчитись у бджоли не тільки працелюбності, а ще дружбі, сімейності і навіть вірності. Пояснює, що  бджола завжди летить за маткою і у свій вулик. Спостерігаючі у тиші за бджолами,  багато думається і легко молиться, каже черниця. 

З давніх-давен бджіл вважали чистими і невинними істотами, а їх утримання – святим ділом, тому входять до пасіки завжди з молитвою.

«Я читаю молитву перед Всякою доброю справою і молюсь покровителям бджолярства Зосимі і Саватію Соловецьким. За їх життєписом, то саме ці святі поклали початок бджільництву на Русі, вони відвідавши  Афон, повернулись  додому і привезли бджолину матку. З того часу цих двох святих вважають покровителями бджолиного рою».

Територія, де розташовані вулики,  зовсім невелика, у повітрі витає дивна суміш: меду, квітів і засушених трав( сестри на чай збирають), а поряд хатинка, усередині повно начиння бджолярського і мед, він тут кругом: у банках, відеречках, бочках і навіть у вигляді невеличких декоративних сотів на дощечках.

«На свято мучеників Маккавеїв, коли освячують мед, я готую кожній сестрі такий подарунок – мед у сотах на дерев’яній підставці. Робота клопітка, треба так рамку закріпити, щоб вийшла задумка, але воно того вартує. Кожна сестра посвятить собі, радіє. І я радію, що моя праця і праця моїх бджіл приносить задоволення не лише мені».

У монастирі залюбки  смакують мед з чаєм, ним лікуються. Сестри  охоче діляться знаннями про це. До прикладу, мед із акації не загусає і його можна вживати навіть діабетикам, адже він не підвищує рівень цукру в крові. Липовий мед ароматний, він помагає печінці та при застудах. Гречаний – не найсмачніший, але найцінніший. Цей мед корисний для всіх внутрішніх органів – він лікує печінку та шлунок, підіймає рівень гемоглобіну в крові. От тільки щоб мед допомагав, спочатку потрібно його не лінуватися здобути і правильно застосувати.

«Бджолярство важка праця, хворіють бджоли дуже, треба добре за ними доглядати, одним словом працювати так, як і вони. На мою думку, щоб ми жили у краю, «що тече молоком та медом» потрібно працювати тілесно і духовно. Адже невипадково Бог так зробив, що ми не просто отримуємо мед, а здобуваємо його працею»- підсумовує нашу розмову матушка Євфемія.

Переглядів: 147

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *