Мученик Андрій Стратілат був римським воєначальником за імператора Максиміана. Під час війни із Сирією святому Андрію дали титул «стратилат», тобто головнокомандувач. Вибравши невеликий загін, св. Андрій виступив проти супротивника. Його воїни були язичниками, і сам він ще не прийняв Хрещення, але повірив у Христа. Перед битвою святий Андрій переконував воїнів, що язичницькі боги – біси, і проповідував їм істинного Бога. З вірою в Божу допомогу невеликий загін воїнів змусив повернутися численне військо персів.
Коли св. Андрій повернувся з походу з перемогою, багато хто став заздрити його славі і доніс правителю Антіоху, що святий – християнин, який навернув до Христа підлеглих воїнів. Святий, викликаний на суд, сповідував Христа, за що був катований. Воїнів, що були з ним, розіп’яли на деревах, але жоден з них не зрікся Христа.
Тоді імператор, побоюючись обурення війська, відпустив св. Андрія та його дружину, але таємно наказав під будь-яким приводом стратити порізно кожного. Звільнившись, святий разом зі своїми воїнами прийшов до м. Тарс, там вони прийняли Хрещення, а потім були умертвлені в ущелині Тавра. Перед смертю святий Андрій молився за всіх, хто шануватиме їхню пам’ять, і просив Господа послати людям цілюще джерело на місці, де проллється їхня кров. Під час цієї молитви мученики були усічені мечем. І тієї ж миті з землі вийшло джерело.
Єпископи Петро і Нон, які хрестили воїнів, разом із кліриком поховали тіла мучеників. Один із кліриків, який з давніх-давен страждав від злого духу, напився з джерела і відразу отримав зцілення. Поголос про це рознісся серед навколишніх жителів, і вони почали приходити до джерела і молитвами св. Андрія та 2593-х мучеників отримували благодатну допомогу від Бога.
Мученицька смерть святих відбулася близько 302 р.
