Пророк Самуїл був п’ятнадцятий і останній суддя Ізраїльський, який жив за 1146 до Різдва Христового. Він походив від племени Левіїна, був сином Елкани з Рамафаїм-Цофіма, з Єфремової гори. Народився, випрошений у Господа молитвами своєї матері Анни (чому й отримав ім’я Самуїл, що означає “випрошений”), і ще до народження був присвячений Богові. Коли хлопцеві виповнилося 3 роки, мати пішла з ним у Силом і по обітниці віддала його в скинію на піклування первосвященника Іллії, який водночас був і суддею над Ізраїлевим народом.
Пророк зростав у страху Божому, і вже у 12 років йому було одкровення про те, що Бог покарає весь дім первосвященники Іллії за те, що він не приборкує своїх безбожних синів.
Пророцтво збулося, коли филистимляни, вбивши 30000 ізраїльтян (серед них були й сини первосвященника Офні та Фінеес), здобули перемогу і взяли Ковчег Божий. Почувши про це, первосвященник Ілія упав із сідалища горілиць біля воріт і, зламавши хребет, помер. Дружина Фінеєса, до якої чутка про те, що сталося, дійшли в той час, коли народжувалося немовля, померла зі словами: “Відійшла слава від Ізраїлю, бо взятий Божий Ковчег” (1Цар.4,22).
Після смерті Іллії Самуїл став суддею Ізраїлевого народу. При ньому Ковчег Божий повернули з полону самими филистимлянами, а після звернення ізраїльтян до Бога вони повернули собі і всі міста, які взяли филистимляни.
Коли постарів, пророк Самуїл поставив своїх синів Йоїля та Авію суддями над Ізраїлем, але вони не успадкували чесності та правосуддя батька, бо були корисливі. Тоді старійшини Ізраїля, бажаючи, щоб народ Божий був “як інші народи” (1Цар.8,20), вимагали у пророка Самуїла поставити їм царя. Пророк Самуїл побачив у цьому глибоке падіння народу, яким керував Сам Бог, проголошуючи волю через святих обранців. Залишаючи посаду судді, пророк Самуїл питав народ, чи не образив він когось упродовж свого правління, але ніхто не знайшов за ним нічого. Після викриття першого царя Саула в непокорі Богові пророк Самуїл помазав на царство святого Давида, який знаходив у нього притулок, рятуючись від переслідувань царя Саула.
Пророк Самуїл помер, досягнувши глибокої старості. Життя його описане в Біблії (1Цар.; Сир.46, 16-23). У 406 році мощі пророка Самуїла були перенесені з Юдеї до Константинополя.
