Колись Блаженний Августин писав про «два гради», на яких тримається буття людського світу: град земний та Божий, небесний. У граді земному багато труднощів, конфліктів, проблем, більшої та меншої темряви, привнесеної гріховною натурою. Та сенс існування полягає в рухові до неба: до ідеального граду Божого. Ця дорога починається із людського серця, вона несе відбиток вічності… Наші провідники на цьому шляху – ті люди, які досягли святості, які з допомогою Христа і хреста вийшли з манівців земних і отримали благословенну владу «искушаемым помощи»…
