Святий апостол Фома був родом з галілейського міста Панеади і займався рибальством. Почувши благовістя Ісуса Христа, він все залишив і пішов за Ним. Апостол Хома входить до Дванадцяти святих апостолів, 12 учнів Спасителя.
За свідченням Святого Письма, святий апостол не повірив розповідам інших учнів про Воскресіння Ісуса Христа: “Якщо не побачу на руках Його виразки від цвяхів, і не вкладу пальця мого у виразки від цвяхів, і не вкладу руку мою в ребра Його, не маю віри” (Ін. 20,25).
На восьмий день після Воскресіння Господь з’явився апостолу Фомі і показав Свої рани. “Господь мій і Бог мій!” – вигукнув святий апостол (Ін.20, 28).
«Фома, колишній колись слабший за інших апостолів у вірі, – каже святитель Іоанн Золотоуст, – зробився з благодаті Божої мужніший, ревніший і невтомніший за всіх їх, так що обійшов зі своєю проповіддю майже всю землю, не побоявшись сповіщати Слово Боже народам диким”.
За церковним переказом, святий апостол Фома заснував християнські Церкви в Палестині, Месопотамії, Парфії, Ефіопії та Індії. Проповідь Євангелія апостол засвідчив мученицькою смертю. За навернення до Христа сина та дружини правителя індійського міста Меліапора (Меліпура) святий апостол був ув’язнений, зазнав тортур, і, нарешті, пронизаний п’ятьма списами, відійшов до Господа.
Частини мощів святого апостола Фоми є в Індії, Угорщині та на Афоні. На початок XXI століття частина чесного глави апостола зберігалася у монастирі Іоанна Богослова на Патмосі, Греція. З ім’ям апостола Фоми пов’язана Аравійська (або Арапетська) ікона Божої Матері (6 вересня).
До апостола Фоми моляться при зневірі, що турбує душу.
