У місті Дамаску батьки святого Івана Дамаскина взяли одного сироту, на ймення Косьма, родом із Єрусалима, який у вельми малому віці осиротів від своїх батьків — християн. Батьки Дамаскинові благочестивими і боголюбивими були, взяли собі Кисьму замість сина та виховали його вкупі із рідним своїм сином Іваном.
І, викупивши в агарян одного інока, який також Косьмою називався, полоненого в Італії, премудрого вельми, віддали йому в навчання божественних писань обох хлопців: Івана, рідну дитину, і Косьму, усиновленого сина.
Від інока всякому мистецтву премудрості Косьма навчився. Коли змужнів, став дорослим, залишив марнотний світ та й пішов в одну обитель, де ревно ніс послух, багато молився, вів достойне життя монаха.
Коли ж почалося іконоборство, преподобний Косьма спонукав святого Івана Дамаскина писати до правовірних про честь ікон, і сам із ним словами й письмом немало супроти іконоборців повставав.
Згодом Косьма прекрасив Церву святу вельми красними тропарями і канонами. Він Лазареве воскресіння, Господній ухід в Єрусалим, Тайну вечерю і вільні страсті Христові та інші празники Господні піснями пошанував, які писав власноруч.
Єрусалимський зверхник поставив Косьму єпископом Маюмським, добре й добровгідно пожив святитель і паству на пажить спасительну вивів, і, досягши глибокої старості, почив у Господі.
