Давньогрецьке ім’я Параскева означає П’ятницю, п’ятий день тижня. Через це християнську подвижницю називають ще Параскевою-П’ятницею. Подвійне ім’я призвело до того, що у пересічних вірян в образі Параскеви злилися дві різні святі, життя яких віддалене одне від одного на вісім століть.
Преподобна Параскева Сербська народилася в селищі Епібат у багатих та благочестивих сербських батьків. З дитинства любила ходити у храм Божий і роздавати милостиню. Після смерті батьків Параскева продала своє майно, а отримані за нього кошти роздала бідним.
Разом зі своїм братом, святителем Євфимієм, прагнучи подвижницького життя, покинула рідне село. Спочатку вони вирушили до Константинополя, а потім до Йорданської пустелі, де трудилася Параскева до похилого віку. За прикладом відомих християнських пустельників, свята харчувалася зібраними травами й злаками, перебуваючи в постійній молитві. Ангел з’явився їй і наказав повернутись додому.
За два роки до смерті вона повернулася до родинного села і, наче вбога чужинка, провела решту свого життя при місцевій церкві.
Її брат, який прожив тридцять років у монастирській тиші, став на той час єпископом Мадітоса; і наприкінці життя вони разом трудилися для Господа.
Коли Параскева померла, її поховали на місцевому цвинтарі. Через якийсь час Бог чудесним способом показав людям нетлінні мощі святої Параскеви. Згодом святі мощі, при яких діялися численні чуда, перенесли до місцевої церкви. 1641 року мощі Параскеви спочили у церкві Трьох Святителів у місті Ясси.
Мощі преподобної Параскеви перебувають у Румунії. Тисячі людей збираються у день святкування її пам’яті. У Белграді збереглося чудотворне джерело, що дотепер приносить багатьом зцілення. Мироточиві мощі її брата є невичерпним джерелом і до наших днів.
