Протягом багатьох століть люди складали в честь Небесної Цариці гімни та молитви, прославляючи Її лагідність, милосердя і доброту. Ось одна з подібних стихир: «Всіх скорботних Радість Помічниця єси ображеним, безнадійним надія, убогих Заступниця, сумних втіха, спраглих Годувальниця, нагих одіяння, хворих зцілення, грішних спасіння, християн усіх допомога і заступництво …».
Саме ці слова і надихнули придворного майстра – іконописця І. Безміна ( 1653- 1601 рр.) на створення ікони «Всіх скорботних Радість» .
На іконі, охоплена сяючим ореолом Діва Марія, постає в оточенні засмучених хворобами і печалями страждальців, які схиляються до Її ніг. Традиційно фігуру Богородиці малюють в повний зріст, а вгорі видно лик Господа Саваофа, Спасителя – Його правиця піднята в благословенному жесті, а в іншій руці Він тримає Євангеліє.
Відомі і інші списки цієї ікони, де Божа Маиір стоїть на хмарі, тримаючи немовля-Ісуса на руках, а над ними розкинули свої білосніжні крила ангели. Поряд присутні шановані праведники, серед яких є і Серафим Саровський. Вони тримають в руках стрічки, де записано текст наведеної вище стихири.
Перше відоме чудотворіння святого образу перекази відносять до 1668 року, коли зцілення отримала сестра патріарха Іоакима. Євфимія жила у Москві й досить довгий час страждала від рани, що не загоювалася. Одного разу вона почула жіночій голос, який велів їй йти до Храму Преображення Господнього та просити священника відслужити молебень із водосвяттям перед іконою “Всіх скорботних радість”. Жінка зрозуміла, хто саме до неї звертався, із затаєною надією пішла шукати вказаний храм.
І дійсно, на Ординці існувала Преображенська церква, в якій була ікона з такою назвою. Виконавши вказівки Божої Матері, Євфимія зцілилася. Патріарх Іоаким повелів скласти молитовну службу образу, а саму ікону відтоді прославляють як чудотворну. З тої пори “Всіх скорботних Радість” отримала широку відомість серед вірян.
