Святі мученики Маркіан та Мартирій служили у Константинопольському соборі. Маркіан був читцем, а Мартирій іподіаконом; обидва вони несли також послух нотаріїв, тобто секретарів, патріарха Павла Сповідника (пам’ять 6 листопада).
Єретики-аріани вигнали і таємно стратили праведного патріарха Павла, а його кафедру було передано єретику Македонію. Єретики намагалися залучити святих Маркіана та Мартирія на свій бік лестощами, пропонували золото, обіцяли архієрейські кафедри. Але всі зусилля аріан були марні.
Тоді нечестивці погрожували зганьбити їх перед імператором, залякували тортурами і смертю. Але святі твердо сповідали православ’я, заповідане отцями Церкви. Маркіан і Мартирій засудили до смерті. Перед смертю мученики піднесли до Господа гарячу молитву: “Господи Боже, що створив невидимо серця наші, що влаштовує всі діла наші, прийми з миром душі рабів Твоїх, бо ми вбиваємось за Тебе і звинуватилися як вівці покоління” (Пс.32,15, 43,2). ). Ми радіємо, що такою смертю виходимо з цього життя заради Твого Імені. Сподоби ж нас бути причасниками вічного життя у Тебе, Джерела життя”.
Після молитви мученики з тихою радістю схилили голову під меч безбожних († близько 355 року). Святі тіла їх були благоговійно поховані православними християнами. Пізніше за вказівкою святого єпископа Іоанна Золотоуста мощі святих мучеників були перенесені до спеціально збудованої церкви. Від багатьох недуг зцілювалися тут віруючі за молитвами святих, на славу Єдиної Живоначальної Трійці.
