13 листопада – православна церква вшановує преподобних Спиридона і Никодима Києв-Печерських.
Преподобні Спиридон і Никодим, пам’ять яких вшановуємо нині, були просфорниками Києво-Печерської лаври. Жили в XII столітті. Обидва вони були вихідцями із селян, навіть грамоти не знали. У молодих літах Спиридон прийшов до обителі.
За високоморальне життя ігумен призначив його на послух у просфорню випікати просфори. Послух цей був до душі Спиридону, тому що просфори, які він готував були для великого Таїнства Святого Причастя.
Праця преподобного Спиридона завжди поєднувалась з молитвою і читанням чи співом Псалтиря.
Преподобний Никодим був помічником Спиридона і вирізнявся такою ж побожністю. Святі провели разом 30 років. Мощі їх спочивають в Антонієвих печерах. У Спиридона пальці правої руки складені так, як складають тоді, коли хочуть себе осінити хресним знаменням: три перші пальці з’єднані разом, а середній та мізинець прикладені до долоні, що свідчить, що ми, як і наші преподобні отці правильно кладемо хресне знамення, на відміну від старообрядців, котрі кладуть хрест на себе двома пальцями.
Багато уроків пропонує нам життя преподобних Спиридона та Никодима.
По-перше, вони навчають нас працю з’єднувати з молитвою.
Праця схиляє до молитви і підтримується нею, а молитва схиляє до праці і від того все виходить якісно та добре.
Якось св. Антоній Великий, що боровся в пустелі зі своїми помислами, з глибини серця запитав Господа: «Господи, покажи мені шлях спасіння!» Якось мимоволі він вийшов зі своєї печери і побачив когось схожого на себе, який сидів і працював, потім підвівся з-за роботи і почав молитися; потім знову сів і крутив мотузку; попрацювавши, знову став на молитву. Це був ангел Господній, посланий для настанови та підкріплення Антонія. Цей ангел Божий сказав йому вголос: «І ти роби так, і спасешся». «Праця, що підкріплюється молитвою, і молитва, що супроводжується доброю працею, можуть призвести до спасіння душі, саме до цього повинна прагнути людина працююча».
Виклад життя Спиридона і Никодима, навчає нас уникати ледарства, як найнебезпечнішого стану для християнина.
«Ліності та відсутність праці у житті людини є гріх», – вчить святитель Тихін Задонський.
Ще праотцеві нашому Адаму сказано від Бога: «У поті чола твого їстимеш хліб твій, аж вернешся в землю, від якої взято Тебе» (Бут. 3, 10). Це наказ і нас, синів Адамових, стосується. Тому ті, що живуть у ледарстві та чужою працею, невпинно грішать. Та доти грішити не перестануть, доки в благословенні праці не віддадуть себе.
Від праці звільняються немічні та старі, які хоча б і хотіли працювати, але не можуть. Серце людське ніколи бездіяльним бути не може, завжди переповнене думками і клопотами. А тому до порожнього серця, яке ніякими корисними працями не зайняте, як до дому порожнього, зручно приступає душевний ворог – диявол і наповнює його думками злими, шкідливими, заставляє слідувати його вченню, таким чином відходячи від Христової науки.
Ледарство багато беззаконь народжує: пияцтво, розпусту, плітки, пересуди, глузування; звідси часті бенкети, розкрадання, пограбування, клятвопорушення; звідси карткові ігри та нерозлучний з ними обман, безчинства, сварки, бійки та інші беззаконня. Святість не навчає красти, брехати, лестити, обманювати, бо пусте, не маючи чим харчуватися, спрямовується на викрадення чужих праць, або явно, або таємно, або обманом. Так «неробство навчає багато злості», за словесами премудрого Сираха. (Сир. 33, 28).
Нарешті, третій урок, який для нашої науки можна отримати з життя преподобних Спиридона і Никодима.
Як пам’ятаєте, мощі Спиридона знаходяться у печерах Лаври і пальці преподобного складено для відтворення хресного знамення. Це живий доказ правильності троєперстія.
Але якби хтось побажав від нас вказівку ще на велику давнину троєперстія, тому ми охоче наведемо наступну розповідь одного мандрівника по святих місцях.
Цей мандрівник у 1887 році відвідав св. гору Афон і ось що повідомляє (про побачене там): «з Пантелеимонова монастиря ми, у супроводі провідника ієромонаха Августина, вирушили на вершину Афона, в грецький монастир Діонісіат.
Греки виставили св. мощі, яких ми й почали прикладатися. Коли ми дійшли мощей св.
священномученика Власія, єпископа севастійського, то провідник наш, о. Августин, вийняв із срібного ковчега праву руку угодника, яка виявилася складеною для хресного знамення так: три перші пальці правої руки з’єднані, а безіменний і мізинець пригнуті до долоні. Священномученик Власій усічений мечем у царювання Лікінія (316 року після Різдва Христового). Після цього о. Августин вийняв із срібного ковчега праву руку св. Іоанна мовчальника. І тут три перші пальці правої руки з’єднані, а безіменний і мізинець прикладені до долоні, але менше, ніж у св. Власія. Св. Іоанн помер у 558 році».
Отже, повчимося у преподобних отців наших Никодима і Спиридона їхньої любові до праці і віддалення від ледарства, їхньої старанності в молитві під час праці, особливо полюбимо співати псалми, замість суєтних, жалюгідних і аморальних пісень світу, і нарешті навчимосяїхеій вірності Церкві Христовій. Амінь
