Святі безсрібники Косма та Даміан були рідні брати. Батьківщина їхня – Асія. Так у давнину називалася частина Малої Азії. Ні час їхнього народження, ні час смерті невідомий. Безсумнівно лише те, що вони жили пізніше IV століття. Так треба думати, по-перше, тому, що в першій половині V століття, за імператора Феодосії молодшого, у їх честь побудували святі храми, по-друге, тому, що копти, що відокремилися від православ’я з часів Халкідонського собору (431 р.) , визнають їх у лику святих, тоді як святих, що жили після цього часу, вони не приймають.
Батько їхній був грек і язичник, мати – християнка, на ім’я Феодотія. У ранніх літах вони втратили свого батька. Мати ретельно займалась вихованням дітей, вона ревно виконувала християнський закон; відмовившись від усіх радощів життя, вона лише дбала, щоб догодити Господу. Словом, була істинною вдовицею, яку вихваляє апостол Павло: істинна вдовиця відокремлена, надіється на Бога і перебуває в молитвах та моліннях день і ніч (1Тим.5:5).Тому Свята Церква зарахувала її до лику святих, назвала преподобною.
З самого дитинства мати намагалася навчити дітей страху Божого, любові до чесноти. А коли діти стали дорослішати, вона дала їх у навчання грамоті до якогось богобоязливого чоловіка. Тут, звичайно, головною наукою було Божественне Письмо, але в той же час вони, керовані любов’ю до людства, вивчали лікарську науку, дізнавалися лікувальні властивості трав і рослин.
Господь благословив їхній добрий намір і дарував їм особливу благодать – дар зцілень і чудотворень. Хвороби припинялися, коли починали лікувати Косма та Даміан. До них потоком стали йти безліч хворих. Сліпі, кульгаві, розслаблені, біснуваті оточували чудотворців. Але святі цим не обтяжувались. Мало того, щоб бути доступними для хворих, вони самі шукали їх, для цього переходили з міста в місто та всім хворим, без різниці статі та віку, звання , подавали зцілення.
І це робили вони не для того, щоб збагатитися чи прославитися, але з найчистішою, найвищою метою – служити страждаючим заради Бога, любов до Бога висловити в любові до ближніх. Тому вони ні від кого ніколи не приймали жодної нагороди за свою працю, жодних навіть знаків подяки за власні благодіяння. Вони твердо знали і вірно зберегли заповідь Спасителя: ті, що хворі зцілюйте, прокажені очищайте, мертві воскрешайте, біси виганяйте (Мт.10:8).
Даремно вони отримали благодать від Бога, даремно і роздавали її. За це безкорисливе служіння людству, що страждає, за ці чудесні зцілення хвороб Свята Церква величає їх безсрібниками і чудотворцями.
Але не на людей тільки сягала лікарська сила святих лікарів. Вони не забували і безсловесних тварин. Праведник милує душі худоби, говорить слово Боже (Прип.12:10). Вірні цій заповіді, вони ходили по домівках, пустелях, лісах, самі шукали хворих тварин та подавали їм лікування. Вдячні тварини відчували їхні благодіяння, знали своїх благодійників, тому коли Косма і Даміан з’являлися в пустелях, тварини ходили за ними цілими стадами.
Якось трапилося їм зайти в одне пустельне місце. Тут вони знайшли ледь живого верблюда. Сюди загнав і розбив його диявол; святі зглянулися на тварину, зцілили – відпустили здорового.
У таких справах милосердя пройшло все життя святих безсрібників. Брати ніколи не розлучалися один з одним, разом молилися, разом ходили, разом лікували.
Все своє життя зберігали вони обітницю: ні від кого нічого не брати, і тільки на кінець життя одному з них Господь попустив порушити його.
На той час була деяка дружина, іменем Паладія. Кілька років страждаючи на тяжку хворобу, не одержуючи полегшення ні від якихось лікарів, відчуваючи вже наближення смерті, вона раптом почула про святих лікарів, які зцілюють усілякі хвороби. З вірою в чудодійну їх силу вона послала просити їх до себе. Святі виконали її прохання, і, як тільки увійшли до її дому, хвора отримала зцілення та стала цілком здоровою. На подяку за зцілення вона готова була віддати їм увесь свій маєток, пропонувала багаті подарунки, але святі нічого не приймали.
Тоді вона придумала засіб хоча б одного з них просити прийняти від неї нікчемний дар.
Взявши три яйця, вона таємно прийшла до святого Даміана і заклинала його іменем Божим взяти від неї ці три яйця в ім’я Святої Трійці. Даміан довго відмовлявся, але заради клятви дружини, заради імені Божого, поступився її проханням.
Косма про це дізнався, вельми засмутився і тоді ж зробив заповіт, щоб після їхнього смерті не думали разом з ним тіло Даміана ховати, який порушив обітницю Господу, який узяв винагороду за зцілення.
Тієї ж ночі з’явився Господь Космі та сказав: «Для чого ти сумуєш заради взятих трьох яєць? Вони взяті не заради винагороди, а заради клятви дружини в Моє ім’я…» Косма втішився, але нікому не сказав про своє бачення. Створивши після цього ще багато знамень та чудес, зі світом спочив святий Косма.
Через кілька днів після його смерті спочив зі світом і святий Даміан. Люди, які шанували їхню пам’ять, оточили тіло Даміана і дивувалися, де покласти його. Заповіт Косми був у пам’яті, порушити його боялися.
І ось, коли вони здивовано стояли при святому тілі, раптово підійшов до них верблюд. Люди мовчали, заговорив верблюд. «Люди Божі, – так почав мову безсловесний, – багато насолодилися знамень і чудес від святих Косми і Даміана, і не тільки ви, а й ми, тварини, дані вам на службу Богом. Як слуга я прийшов до вас розповісти таємницю Косми, щоб не розлучати їх один від одного, а разом покласти їх».
Верблюд цей був той самий, що колись був зцілений святими. Люди, що оточили тіло святого, подякували Господу, що так чудово відкрив таємницю Свою, і, поклавши святі мощі безсрібників в одну раку, поховали їх на місці, званому Фереман (нині не існує, зруйнований турками).
Судячи з історичних описів, святі померли в середньовіччі. Незабаром на місці їхнього поховання влаштована була церква чудова і преславна, як каже їхній життєописувач. У цю церкву з ближніх і далеких країн стікалися всілякі хворі і отримували навіть після смерті КОСМИ і ДАМІАНА зцілення.
