Жили святі мученики в ІV столітті, в час коли християнство вже стали вільно сповідувати. Але за межами Римської імперії, в Персії, ще залишилося багато ненависників християнства.
Єпископ Акепсим очолював християнську Церкву в перському місті Наессон. Паства палко любила святителя за його подвижницьке життя та невтомну душпастирську працю. Цар Сапор наказав розшукувати і стратити християнське духовенство, був схоплений і єпископ Акепсим, на той час вісімдесятирічний старець. Його привели до міста Арбелу, де він постав перед судом Ардаха – жерця бога сонця.
Святий старець відмовився принести жертву перським богам. За це його жорстоко побили і ув’язнили в темницю, куди наступного дня після важких тортур були кинуті сімдесятирічний пресвітер Йосип і диякон Аїфал. Три роки святих тримали у кайданах, мучили голодом, спрагою.
До храму бога вогню, що знаходився неподалік Арбели, прибув цар Сапор, який побажав бачити трьох святих мучеників. Виснажені, вкриті виразками, що гнояться, святі постали перед царем і на його вимоги знову твердо відмовилися вклонитися язичницьким богам, сповідуючи віру в Христа.
Святому єпископу відсікли голову, а пресвітера та диякона відправили до міста і там побили камінням. Страта пресвітера Йосипа тривала кілька годин. Біля місця страти було поставлено варту, щоб християни не взяли тіла святого мученика. На четверту ніч над містом промайнув сильний ураган, блискавка вбила варту, вітер розкидав каміння, і тіло святого Йосипа зникло. Диякон Аїфал був відведений у селище Патріас і там був побитий камінням. Християни таємно поховали його тіло, на могилі святого виросло дерево, плоди якого приносили зцілення.
Святий мученик Аїфал диякон за наказом перського царя Сапора II був побитий камінням за сповідання Ім’я Христового в 380 році.
