Святитель Григорій Чудотворець, єпископ Неокесарійський, народився у місті Неокесарії (північ Малої Азії) у язичницькій родині. Здобувши прекрасну освіту, він з юності прагнув Істини, але мислителі давнини не могли вгамувати його спраги пізнання. Істина відкрилася йому лише у Святому Євангелії, і юнак став християнином.
Для продовження освіти святий Григорій вирушив до Олександрії, знаменитого тоді центру язичницької та християнської вченості. Допитливе юнацтво стікалося до Олександрійського училища, де викладав пресвітер Оріген, знаменитий вчитель, який мав величезну силу розуму і глибину знань. Святий Григорій став учнем пресвітера Орігена. Згодом святитель так писав про свого наставника: «Ця людина отримала від Бога найбільший дар – бути перекладачем слова Бога до людей, розуміти Слово Боже, як Бог Сам його вживав, і пояснювати його людям, як вони можуть зрозуміти». Вісім років навчався святий Григорій у пресвітера Орігена і прийняв від нього хрещення.
Подвижницьке життя святого Григорія, цнотливість, чистота викликали заздрість у самовпевнених і гріхолюбивих однолітків – язичників, і вони вирішили обмовити святого Григорія. Якось, коли він розмовляв з учителями на площі, до нього підійшла відома в місті блудниця і почала вимагати плати за нібито скоєний з нею гріх. Спочатку святий Григорій лагідно заперечив їй, що вона помиляється. Проте блудниця не вгамувалася. Тоді він попросив друга дати їй гроші. Як тільки блудниця взяла в руки неправедну винагороду, вона відразу ж впала на землю в нападі біснування, а потім зізналася в обмані. Святий Григорій звершив над нею молитву – біс залишив її. Повернувшись до Неокесарії, святий відмовився від діяльності у світі, до якої його наполегливо схиляли впливові співгромадяни. Він пішов у пустелю, де в пості та молитві здобував високу духовну досконалість і благодатні дари прозорливості та пророцтва. Святий Григорій полюбив пустельне проживання і хотів залишитися на самоті до кінця своїх днів, однак Господь судив інакше.
Єпископ Каппадокійського міста Амасії, Цедім, дізнавшись про подвижницьке життя святого Григорія, вирішив поставити його єпископом Неокесарійським. Провидячи, святий почав ховатися від посланців єпископа, яким було доручено розшукати його. Тоді єпископ Федим висвятив святого в єпископа Неокесарійського заочно, просячи Господа, щоб Він Сам висвітлив незвичайну хіротонію. Святий Григорій сприйняв таку надзвичайну подію як вияв волі Божої і не наважився опиратися.
Цей епізод із життя святого Григорія описав святитель Григорій Ніський (пам’ять 10 січня). Він також повідомляє, що вищий священний сан святий Григорій Неокесарійський сприйняв тільки після вчинення над ним усіх священнодійств єпископом Редимом Амасійським. Святий Григорій перед хіротонією, під час якої потрібно було вимовити Символ віри, палко і старанно молився, просячи Бога і Божу Матір відкрити йому справжній образ поклоніння Пресвятій Трійці. Під час молитви йому з’явилася Пречиста Діва Марія, що сяє, як сонце, з апостолом Іоанном Богословом, одягненим в архієрейський одяг. За наказом Богородиці, апостол Іоан навчив святого, як гідно і праведно слід сповідувати Пресвяту Трійці. Святий Григорій записав усе, що відкрив йому апостол Іоан Богослов. Таємничий Символ віри, записаний святителем Григорієм Неокесарійським, – велике Божественне Одкровення в історії Церкви. На ньому засноване вчення про Святу Трійцю у православному Богослов’ї. Надалі воно було розкрито святими отцями Церкви Василем Великим, Григорієм Богословом, Григорієм Ніським. Символ святого Григорія Неокесарійського було розглянуто та схвалено Першим Вселенським Собором (325 р.), який підтвердив його неминуще значення для Православ’я.
Ставши єпископом, святитель Григорій подався до Неокесарії. Дорогою з Амасії він вигнав бісів із язичницького храму, жерець якого звернувся до Христа.
Навернений став свідком ще одного дива, здійсненого святителем, – за його словами зрушила з місця величезна кам’яна брила. Проповідь святителя була діяльною, живою, плідною. Він навчав, творячи Іменем Христовим чудеса: зцілював хворих, допомагав нужденним, вгамовував сварки та скарги. Два брати при ділі спадщини не могли домовитися про озеро, яке було в маєтку їхнього померлого батька. Кожен із братів збирав навколо себе друзів-однодумців. Готувалося побоїще. Святитель Григорій вмовив їх відкласти закінчення суперечки до наступного дня, а сам усю ніч молився на березі озера, що спричинило розбрат. Коли розвиднілося, всі побачили, що предмета суперечки більше нема, – озеро пішло під землю.
Силою молитви святитель приборкав одного разу розлив річки, своїм жезлом визначивши межі повені. Інший раз, при будівництві церкви, він наказав Іменем Христовим потіснитися горі та звільнити місце під фундамент. Коли почалося гоніння на християн за імператора Декії (249–251), святитель Григорій повів свою паству на віддалену гору. Один язичник, який знав місцеперебування християн, вказав його гонителям. Воїни оточили гору. Святитель вийшов на відкрите місце, підняв руки до неба і, наказавши своєму диякону вчинити так само, почав молитися. Воїни обшукали всю гору, пройшли кілька разів повз тих, хто молився і, не побачивши їх, повернулися назад. Вони розповіли у місті, що на цій горі сховатися ніде: там нікого немає, стоять лише два дерева неподалік один від одного. Донощик був вражений дивом, розкаявся і став ревним християнином.
Після припинення гонінь святитель Григорій повернувся до Неокесарії. На його благословіння були встановлені церковні свята на честь мучеників, які постраждали за Христа. На той час стало поширюватися лжевчення єретика Павла Самосатського (Самосата – місто в Сирії). Цей єретик змішував Сутність Нероздільної Трійці з Сутністю Єдиного Бога Отця, бентеживши промовами та писаннями уми багатьох християн. Єресь Павла Самосатського була засуджена на першому Антіохійському Соборі, що відбувся у 264 році. На цьому Соборі святитель Григорій посідав чільне місце.
Своїм богоугодним життям, проникливою проповіддю, чудотвореннями та благодатним керуванням паствою святитель неухильно множив число навернених до Христа. Перед його смертю († бл. 266–270) у місті залишилося лише 17 язичників. А коли святитель Григорій чудотворець, єпископ Неокесарійський, вступав на кафедру, у місті було лише 17 християн.
