Народився Григорій в Іринополі в Десятиградії (по-грецьки Декаполь) у благочестивій християнській сім’ї від батьків — Сергія та Марти. Восьмирічним віддали його книжному навчанню, і він добре вивчив Божественне Писання, ходячи дбало на моління до церков. Коли ж досяг дорослого віку, захотіли батьки його з’єднати у шлюбі; він же потай утік, став іноком, чинив подвиг постом та стримністю, молитвами та всеношними стояннями, обкладаючи себе всілякими трудами жорстокого життя.
Він добре вивчив Слово Боже і довірив свій розум Богу. Пішовши в монастир, він з благословення настоятеля, оселився в самотній печері в глибокій стрімкій розколині. Тут преподобний Григорій переживав велике занепокоєння від демонів, які всіляко озлобляли та спокушали його, намагаючись вигнати з печери.
Григорій мав велику сміливість та віру у Господа і, згідно з ім’ям своїм, був пильним, так що ворог і уві сні не міг діяти на його уяву та помисли.
Якось уночі йому з’явився у видінні Ангел Господній, який вручив святому полум’яний меч для поразки всієї сили бісівської і для відсікання від Церкви єретичних мудрувань, а від серця – гріховних пристрастей. Досягши чистоти серцевої, преподобний Григорій удостоївся чути Ангельський спів на славу Святої Трійці, – таку милість йому явив Бог через Ангелів.
Для протидії єресі іконоборства преподобний Григорій покинув монастир і вирушив до Константинополя. Святий зберіг чистоту православ’я і в словах, і в справах, багато міст очистив від скверни іконоборства, переконуючи навіть кров пролити за святі ікони. Його учнями були Йосип іконописець і преподобний Іван.
Поживши якийсь час на Олімпійській горі, де трапилося йому вельми розболітися – видужав, зійшов з гори і в Солунь дістався, а звідтіля знову до Візантії повернувся. Святого Симеона-ісповідника, який був зачинений у темниці заради святих ікон, знайшов і бесідував з ним достатньо. Відтак дійшов і до блаженної кончини своєї і, багато помолившись помер (бл. 842). Нетлінні мощі його перебувають у Румунії.
