Святий пророк Даниїл був одним зі знатних юнаків, які були депортовані у Вавилон царем Навуходоносором.
Даниїл і три його однолітки, яких звали Ананія, Мисаїл та Азарія, жили і виховувалися при царському дворі, де вони отримали нові імена – Валтасар, Седрах, Мисах та Авденаго. У столиці молоді люди навчалися грамоті і місцевій мові, але дотримувалися єврейського закона і традицій.
Даниїл і його товариші повинні були їсти їжу з царського столу, але з міркувань благочестя, вони відмовилися і вирішили приймати лише овочі та воду. Незважаючи на це, молоді люди були красивіші та повніші тих, хто не гребував харчуватися з рук царя.
За зберігання віри в Єдиного Бога Даниїл отримав дар передбачення і тлумачення снів.
Одного разу Навуходоносор побачив сон, який вразив його, але прокинувшись він забув, що йому снилося. Всі мудреці виявилися безсилі, і лише Даниїл зміг не тільки нагадати царю зміст сну, але й розтлумачити його зміст.
Після того, що сталося, цар оцінив мудрість святого пророка Даниїла і поставив його головним серед мудреців Вавилонської імперії.
Незабаром цар наказує поставити величезну статую з власним зображенням. Всі без винятку повинні були покланяться цьому ідолу і віддавати йому божеські почесті.
За відмову, друзів святого пророка Данила кинули в палаючу піч. Але святі отроки не згоріли, а ходили посеред вогню і оспівували славу Божу. Ангел Божий, який прийшов їм на допомогу, охолодив полум’я, і молоді люди залишилися неушкодженими. Побачивши це, цар підніс їх у своїй країні і прославив Бога.
Наступним на царському престолі після Навуходоносора став його син Валтасар.
Цар скликає бенкет і наказує за столом використовувати священні посудини, які були вивезені з єрусалимського храму. У самий розпал застілля в повітрі з’явилася кисть руки, яка написала загадкову фразу: «…мене, мене, текел, упарсін».
Знову ніхто з придворних мудреців не зміг пояснити сенс видіння, окрім Даниїла, який передбачив падіння Вавилонського царства.
Після вбивства Валтасара запанував перський цар Дарій.
За нової влади Даниїл став правителем однієї з трьох сатрапій. Дарій бачив його розум і планував поставити його правителем всього царства.
Придворні бачили добре відношення нового царя до Даниїла, тому із заздрості вони почали плести інтриги, бажаючи підставити пророка перед государем.
Вони переконали царя видати указ, який би забороняв всім, крім самого царя, протягом тридцяти днів звертатися з проханням до якихось богів або людини.
Після того, як Даниїла викрили в тому, що він молився Богу, тим самим порушивши царський указ, Дарій був змушений кинути його в рів з левами.
Коли наступного дня цар побачив, що Дарій живий і леви його не роздерли, він наказав, щоб усі піддані тремтіли перед Богом, якому молився Даниїл. Також Дарій наказав кинути обвинувачів до ями з левами.
Про останні роки життя святого пророка відомо небагато. Переказ говорить, що він помер у Вавилоні в глибокій старості і перед смертю зробив безліч чудес.
